Вибірка за тематичними розділами статей, публікацій, розробок, навчальних посібників, методичних рекомендацій, корисної для пенітенціарія інформації, що стосується соціально-правових, психолого-педагогічних, професійних, організаційних та інших аспектів діяльності кримінально-виконавчої служби України та інших держав.

Пахомов І.В. "Вплив релігійних організацій на процес ресоціалізації засуджених" // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім.Г.С.Костюка АПН України / За ред. С.Д.Максименка. Т.Х, част.2. – К., 2008. – С.374-381.

В настоящее время активизировалась работа религиозных организаций в местах лишения свободы, конечной целью которых является ресоциализация осужденных. С целью исследования форм и методов работы этих организаций было проведено анкетирование сотрудников социально-психологической службы учреждений исполнения наказаний Украины. Среди социально-психологических факторов ресоциализации верующих осужденных важнейшими являются межличностное общение с носителями религиозных ценностей и участие в деятельности религиозной общины как в учреждении исполнения наказания, так и после освобождения.

Одним з напрямків соціальної політики держави є забезпечення соціальних програм для соціально незахищених груп населення, в тому числі для осіб, які порушили закон і перебувають у місцях позбавлення волі. Ці особи знаходяться в умовах соціальної ізоляції, що сприяє деградації їх особистості, процесам депривації, втраті соціально корисних навичок та зв'язків.
Тому головною метою кримінального покарання у вигляді позбавлення волі є ресоціалізація засуджених, яка передбачає повернення цих осіб у суспільство повноцінними громадянами. Для цього необхідно змінити антисоціальну спрямованість засуджених шляхом переорієнтації на загальнолюдські цінності, які базуються, зокрема, на християнських цінностях. З цією метою здійснюється взаємодія установ виконання покарань з громадськими та релігійними організаціями.
Ресоціалізація засуджених передусім пов'язана з необхідністю гуманізації процесу виконання покарання. Цій проблемі присвятили свої праці Ю.М.Антонян, О.В.Беца, В.І.Кривуша, В.С.Медведєв, А.Н.Олейник, В.М.Синьов та інші.
Гуманізація процесу відбування покарання сприяє формуванню у засуджених загальнолюдських гуманістичних цінностей. Однією зі складових загальнолюдських цінностей є духовні цінності, які в останнє десятиріччя стали предметом пильної уваги дослідників (Г.О.Балл, І.Д.Бех, М.Й.Боришевський, З.С.Карпенко, Л.Е.Орбан-Лембрик, В.О.Татенко, Т.М. Титаренко та інші). Сучасні вітчизняні дослідники спираються на розробки зарубіжних психологів, які значно раніше звернулися до проблеми формування духовних цінностей (Р.Ассаджолі, С.Гроф, А.Маслоу, В.Франкл, Е.Фромм та інші).
В нашому, традиційно православному, суспільстві православні цінності мають значний потенціал, який дозволяє засудженим реінтегруватися у суспільство шляхом інтеріоризації цих цінностей. Саме на це спрямована одна з програм диференційованого виховного впливу на засуджених – «Духовне відродження».
На даний час Державний департамент України з питань виконання покарань співпрацює більш ніж з 25 релігійними організаціями, які надають допомогу працівникам установ виконання покарань у духовному вихованні засуджених.
Метою дослідження був аналіз впливу релігійних організацій на процес ресоціалізації засуджених.
Для досягнення визначеної мети автором були поставлені і реалізовані такі основні цілі:
- узагальнити літературу щодо роботи релігійних організацій у місцях позбавлення волі;
- дослідити форми та методи соціальної роботи релігійних організацій із засудженими;
- проаналізувати вплив релігійних організацій на процес ресоціалізації засуджених.
Вплив релігії на процес соціалізації особистості починається ще з раннього дитинства, але це стосується лише релігійних родин. Саме в таких родинах відбувається або інтеріоризація релігійних цінностей, або відчуження від них. Для нерелігійної людини соціальним дзеркалом є тільки люди, для релігійної є ще один суб'єкт відносин – Бог. Тобто сприйняття себе відбувається, головним чином, не через оцінки інших людей, а через дотримання вимог Закону Божого. Перевага релігійної соціалізації в тому, що вона робить людину значною мірою незалежною від суспільної думки.
Релігія формує в людини чіткі моральні принципи, цінності та мотиви. Вона дає людині конкретний сенс життя і визначає шляхи його досягнення. Проте це відбувається тільки у випадках, коли людина щиро дотримується релігійних норм і вірить в Бога. Тоді у віруючої людини відбувається інтеріоризація релігійних цінностей: вони стають для неї внутрішніми, тобто вони не нав'язуються через зовнішню регуляцію, а накладаються індивідом самим на себе, бо вони є частиною його «Я». Отже, при правильному релігійному вихованні релігійні норми стають внутрішніми регуляторами поведінки людини, складовою її свідомості. Саме таку свідомість називають релігійною.
Як правило, більшість осіб з релігійною свідомістю відносять себе до тих чи інших релігійних інституцій. За Т.Парсонсом, одним з принципів соціалізації індивіда є включення його протягом життя послідовно в референтні групи на кожному рівні ієрархічної організації суспільства. Релігійна інституція створює для людини відповідні референтні групи, які можуть стати для неї важливішими, ніж групи, що формують інші соціальні інституції.
При цьому самоактуалізації людини в релігійних інституціях, як правило, обмежена: звичайний член релігійної громади (мирянин) може лише виконувати окремі доручення релігійних лідерів. Лише зробивши релігійну діяльність головною справою свого життя (духовенство, чернецтво, голови релігійних общин), людина може досягти певного рівня у релігійних інституціях.
Соціальні психологи [1], вказують на дві тенденції соціалізації:
1. Засвоєння індивідом соціальних норм, традицій і функцій з метою пристосування особистості до існуючих соціальних умов. Але релігійні норми можуть не завжди співпадати з загальноприйнятими у суспільстві. Тому перед людиною може постати моральний вибір, який стане причиною внутрішньоособистісного конфлікту.
2. Розвиток та творче перетворення соціальних норм. У релігіях, особливо традиційних, існують визначені сторіччями догмати, які неможна змінювати, але трансформації мають місце і в цій царині.
Таким чином, особливість впливу релігійної інституції на соціалізацію особистості полягає у формуванні релігійного світогляду та картини світу особистості через включення її у референтну групу з певними релігійними нормами.
Звернемося до впливу релігійних організацій на процес ресоціалізації засуджених. Як правило, установи виконання покарання відвідують лише християнські релігійні організації (мусульманські, іудаїстські – поодинокі випадки), тому ми будемо говорити саме про їх вплив на ресоціалізацію засуджених.
Основи християнства, проникнуті духом милосердя і любові до ближнього, визначили зміст і характер відношення християн до тих, що стали на шлях злочину. Рятування їх душ, примирення з Богом і суспільством, приведення їх до каяття були покладені ними в основу соціальної роботи із в’язнями. Саме каяття визначило головну сутність і назву цієї ідеї (каяття латинською – poenitentia) [2].
Як свідчить Євангеліє: “Був нагий – і Мене зодягли ви, слабував – і Мене ви відвідали, у в’язниці був – і прийшли ви до мене” (Мф, 25:31), сам Христос закликав християн відвідувати в’язнів у тюрмах. Християнське духовенство з перших століть свято дотримувалося вчення Христа і постійно піклувалося про в’язнів. У ХІХ ст. був у Західній Європі та США був сформований інститут тюремних капеланів, який працює і зараз. До 1917 року у кожній тюрмі чи каторзі Російської імперії був священик, який займався духовним вихованням в’язнів. Після 1917 року взаємодія установ виконання покарань з релігійними організаціями була припинена і знов розпочалася лише на початку 1990-х років.
Аналіз нормативно-правових документів щодо взаємодії релігійних організацій з установами виконання покарань показав, що цей процес здійснюється згідно Конституції України, Закону України “Про свободу совісти ті релігійні організації”, Кримінально-виконавчого кодексу України, рекомендацій Державного департаменту України з питань виконання покарань “Про заходи щодо взаємодії з релігійними організаціями з питань їх участі у духовному вихованні осі, які тримаються в установах кримінально-виконавчої системи» [3]. Згідно цим документам, кожен засуджений має невід’ємне право на свободу віросповідання та релігійних переконань, забезпечити це право засуджених – обов’язок адміністрації установ виконання покарань. При цьому духовне виховання засуджених може здійснювати будь-яка релігійна організація, статут якої затверджений відділом у справах релігій облдержадміністрації, але за умови бажання самих засуджених приймати участь у заходах цієї релігійної організації. При цьому адміністрація установи виконання покарань не має права надавати перевагу жодній з релігійних організацій.
В наш час адміністрація установ виконання покарань приділяє значну увагу духовному вихованню засуджених. З цією метою здійснюється співпраця з різними релігійними конфесіями:
- православними (УПЦ, УПЦ-КП, УАПЦ);
- католічними (РКЦ, УГКЦ);
- протестантськими (баптисти, п’ятидесятники, адвентисти, Свідки Єгови, харизмати, євангелісти та інші);
- мусульманськими;
- іудаїстськими.
Звітні дані Державного департаменту України з питань виконання покарань свідчать, що як правило, в кожній установі кримінально-виконавчої системи України (колонії, СІЗО, виправному центрі, ЛТП) побудована і функціонує молитовна кімната, у більшості установ побудовані або будуються храми або каплиці. Як правило, кожну установу відвідує православний священик (майже скрізь – УПЦ, іноді – УПЦ-КП або УАПЦ). Представники РКЦ або УГКЦ відвідують кілька установ Західної України. Мусульмани – кілька установ Криму та Донецької області. Іудеї – кілька колоній України. Майже всі установи відвідуються представниками протестантських конфесій, навіть кількох.
З метою вивчення та аналізу впливу релігійних організацій на процес ресоціалізації засуджених нами з 2004 року проводилося анкетування більш як 300 співробітників соціально-психологічної служби цих установ.
Усі опитані зазначили, що їх установи відвідують православні священники та представники протестантських конфесій (баптисти, євангелісти, Свідки Єгови, адвентисти, п’ятидесятники, харизмати та інші). Лише 3% співробітників назвали католицьких та греко-католицьких священників, по 1% - мусульман та іудеїв. Це в цілому відповідає даним Департаменту виконання покарань щодо кількості релігійних організацій, які відвідують установи виконання покарань, тому результати проведеного опитування можна вважати репрезентативними щодо усіх кримінально-виконавчих установ.
Як правило, установи виконання покарань відвідують по дві релігійні організації (81% опитаних), рідше – три (12%). Найчастіше це православні та протестанти. Переважання саме 2-3 релігійних організацій, які відвідують колонії, на нашу думку обумовлено складністю надання приміщень, часу та забезпечення безпеки їх представникам під час роботи із засудженими. Питані співробітники не пригадували випадків міжконфесійних конфліктів засуджених, але з метою їх профілактики у більшості установ виконання покарань ці зустрічі здійснюються в різний час в різних приміщеннях (православних, католиків та греко-католиків – у храмах, каплицях та молитовних кімнатах; протестантів – в інших приміщеннях).
Найбільш регулярно відвідують засуджених представники протестантських організацій (завжди і скрізь щотижня), рідше здійснюють свою роботу православні, католики та греко-католики (54% - щотижня, 35% - щомісяця), а мусульмани та іудеї – взагалі кілька разів на рік.
Як правило, протестанти відвідують засуджених у зручний для них час (у вихідні та святкові дні), православні, католики та греко-католики – найчастіше у будні дні (76% опитаних), мусульмани та іудеї - нерегулярно. В ході бесід з пасторами протестантських церков, які відвідували засуджених, було з’ясовано, що переважна їх більшість – колишні засуджені, які спеціалізуються саме на тюремному служінні і звільняються від інших обов’язків в церкві. Зовсім інша ситуація у православних, католицьких та греко-католицьких священників – майже всі вони мають свої приходи, тому не мають змоги відвідувати засуджених у зручний для них час.
Також нас цікавила кількість засуджених, які відвідують заходи релігійних організацій. Опитування показало, що протестанти збирають більше засуджених на свої заходи (42% опитаних – більше 50 засуджених), тоді як православні, католики та греко-католики – дещо менше (68% опитаних – до 10 засуджених), кількість засуджених-мусульман та іудеїв – нестабільна, але незначна. На наш погляд, цьому сприяють саме форми роботи цих релігійних організацій. Так, усі опитані зазначили, що протестанти проводять не тільки богослужіння, але й заняття недільної школи, концерти, диспути, вікторини, роздачу літератури та гуманітарної допомоги. Форми роботи інших конфесій дещо бідніші: як правило, тільки богослужіння, зрідка – заняття у недільній школі або бесіди на морально-етичну тематику.
Цікаві результати бачення співробітників щодо мотивації відвідування засудженими заходів релігійних організацій. Опитування виявило досить схожу мотивацію відвідування засудженими заходів православних, католиків, греко-католиків, іудеїв та мусульман. Більшість співробітників (56%) назвали релігійні мотиви (зробити крок до спасіння власної душі, прийняти участь в обрядах та таїнствах). Серед інших мотивів переважали:
- отримати моральну допомогу, поспілкуватися з одновірцями (36%);
- цікаво та змістовно провести час (29%);
- відвідують церкву, бо це може бути оцінено при оцінці ступеню виправлення (21%);
- більше узнати про релігію, Бога (12%);
- отримати матеріальну допомогу, у тому числі після звільнення (6%).
Опитування працівників щодо мотивації відвідування засудженими протестантів показало зовсім іншу мотивацію. Усі опитані назвали матеріальні мотиви (гуманітарна допомога, подарунки) головними у мотивації відвідування засудженими заходів протестантських конфесій. Релігійні мотиви (спасіння душі, моральна підтримка одновірців) назвали 55% опитаних. Серед інших мотивів переважають:
- цікаво провести час (39%);
- дізнатися новини з волі (29%);
- отримати допомогу після звільнення (21%).
Досить значна доля співробітників (28%) вважають, що деякі релігійні організації негативно впливають на психіку засуджених, серед них:
- Свідки Єгови (11% опитаних);
- харизмати (8 %);
- п’ятидесятники (5 %);
- адвентисти (3 %);
- мусульмани (1 %).
З боку православних, католиків, греко-католиків та іудеїв таких випадків співробітники не називали.
Також співробітникам було задане питання щодо наявності в установах виконання покарань релігійних общин засуджених. Майже усі опитані (95%) зазначили наявність протестантських общин (баптистських, адвентистських, харизматичних, п'ятидесятницьких та інших), і лише 27% - православних общин. Це викликає деякий подив, вважаючи, що кожну установу відвідує як православний священик, так і протестантські пастори. Це може свідчити про несформованість та аморфність православних общин та сформованість протестантських. На думку опитаних співробітників, це пояснюється надходженням гуманітарної допомоги від протестантських організацій, навколо якої і групуються засуджені.
Також співробітники надали свої рекомендації щодо підвищення ефективності взаємодії з релігійними організаціями. Серед них найчастіше були такі:
- покращити роботу щодо залучення релігійних організацій, які можуть надати установам матеріальну допомогу (58%);
- активізувати роботу православних священників (регулярно проводити богослужіння, заняття із засудженими, залучати їх до виховної роботи із засудженими) (41%);
- не допускати до роботи із засудженими релігійні організації, які негативно впливають на їх психіку (32%);
- перевіряти релігійні організації щодо засобів їх впливу на психіку засуджених (28%).
Таким чином, співпраця місць позбавлення волі з релігійними організаціями має багатовікову історію і починається з початку нашої ери. Саме християнська церква постійно проводила душпастирську роботу із засудженими, надавала їх як матеріальну, так і моральну підтримку.
Анкетування співробітників соціально-психологічної служби установ виконання покарань показало, що адміністрація їх значну увагу приділяє залученню релігійних організацій до роботи із засудженими. З цією метою здійснюється співпраця з різними релігійними конфесіями. Як правило, кожну установу відвідує православний священик (майже скрізь – УПЦ, іноді – УПЦ-КП або УАПЦ), декілька установ - представники РКЦ або УГКЦ, мусульмани та іудеї. Майже всі установи відвідуються представниками протестантських конфесій, навіть кількох (баптисти, євангелісти, Свідки Єгови, адвентисти, п’ятидесятники, харизмати та інші).
Майже в кожній установі досить активно функціонує протестантська община, православні общини, як правило, аморфні і небагаточисельні.
Найбільше засуджених на свої заходи збирають протестанти, тоді як православні, католики та греко-католики – дещо менше, кількість засуджених-мусульман та іудеїв – нестабільна, але незначна. Протестанти проводять не тільки богослужіння, але й заняття недільної школи, концерти, диспути, вікторини, роздачу літератури та гуманітарної допомоги. Форми роботи інших конфесій дещо бідніші: як правило, тільки богослужіння, зрідка – заняття у недільній школі або бесіди на морально-етичну тематику.
Мотивація відвідування засудженими заходів православних, католиків, греко-католиків, іудеїв та мусульман досить схожа: це, як правило, релігійні мотиви (спасіння душі, участь в обрядах та таїнствах). У засуджених, які відвідують заходи протестантів, переважає матеріальна мотивація (отримання гуманітарної допомоги, подарунків).
ЛІТЕРАТУРА
1. Москаленко В.В. Соціальна психологія: Підручник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. – 624 с.
2. Радов Г. Пенітенціарна ідея: думки на тему. – К.: МП «Леся», 1997. – 288 с.
3. Збірник нормативних документів і методичних рекомендацій з питань організації виховної та соціально-психологічної роботи серед осіб, засуджених до позбавлення волі (уклад.: С.Скоков, Ю.Олійник, О.Янчук). – К.: МП «Леся», 2002. – 312 с.

Зараз на сайті

На даний момент 18 гостей на сайті