Вибірка за тематичними розділами статей, публікацій, розробок, навчальних посібників, методичних рекомендацій, корисної для пенітенціарія інформації, що стосується соціально-правових, психолого-педагогічних, професійних, організаційних та інших аспектів діяльності кримінально-виконавчої служби України та інших держав.

Пенітенціарна система Швейцарії

Пенітенціарна система Швейцарії, як однієї з самих заможних та розвинутих країн Європи, має свої особливості, що напряму пов'язані з її державним устроєм. Публікація розкриває правові основи та принципи виконання покарань в Швейцарії.

  Виконання покарань і заходів правового характеру
I. Правова основа для виконання покарань та заходів правового характеру
  Відповідно до федерального устрою Швейцарії та статтею 123 Конституції Федерації (КФ), законодавство в галузі кримінального правосуддя - це відповідальність федерального уряду. Виконання покарань, однак, область відповідальності кантонів, якщо тільки закон не встановлює іншого.
  На федеральному рівні Швейцарія має єдине кримінальне законодавство - Кримінальний кодекс (КК), який набрав чинності 1 січня 2007 року. Оновлений КК пояснює цілі і завдання кримінального закону, містить основні положення з виконання кримінального закону, описує різні кримінальні санкції і типи пенітенціарних установ.
  Обов'язки та компетенція кантонів
  Принцип, прописаний у статті 123, пункт 2 КФ, містить дві вимоги: 1) кантони зобов'язані виконувати рішення своїх судів, та 2) кантони зобов'язані будувати свої пенітенціарні установи та забезпечувати їх функціонування, і в цьому питанні можуть досягати угоди з іншими кантонами. У першу чергу це стосується питань спільного будівництва та використання подібних інститутів (міжкантональні угоди з виконання покарань).
  Міжкантональні угоди з виконання покарань
  У незалежності від того, що кожен кантон будує і забезпечує функціонування всіх типів в'язниць, необхідних для виконання покарань та заходів правового характеру, на своїй території, кантони підписують ряд регіональних угод. Ці формальні міжкантональні угоди заповнюють прогалини, що існують у федеральному законодавстві та законодавстві самих кантонів. Міжкантональні угоди, в основному, покривають такі сфери:
- взаємне використання установ з точки зору економічної доцільності;
- гармонійний і обґрунтований підхід до розміру заробітної плати, виплачуваної правопорушникам за їх трудову діяльність у в'язниці та при особливих формах виконання покарань.
  Обов'язки та компетенція федерального уряду
  Ґрунтуючись на статті 123, пункт 1 і 3, КФ, федеральний уряд може займатися законодавчою діяльністю щодо призначення покарань та відігравати активну роль у наданні субсидій на будівництво установ для дорослих і неповнолітніх, а також надавати субсидії для виховних установ для неповнолітніх. Додатково, федеральний уряд має можливість підтримувати пілотні проекти в даній області.
   У 2009 році контрибуції на будівництво, ремонт та оновлення пенітенціарних установ і закладів для виконання заходів правового характеру склали 17 мільйонів швейцарських франків (близько 133 млн. грн.). Федеральний уряд витратив приблизно 1 мільйон франків на пілотні проекти та виплати субсидій і надав загалом суму в 73 мільйони франків на розвиток і утримання 170 виховних установ для неповнолітніх.
   Федеральне уряд зобов'язаний забезпечувати всі стандарти і гарантувати права засуджених відповідно до міжнародних угод, ратифікованих і підписаних Швейцарією.
Найбільш важливими серед них є:

  • Європейська Конвенція з прав людини
  • Європейська конвенція про запобігання катуванням
  • Європейські в'язничні правила, прийняті Радою Європи
  • Конвенція проти тортур ООН

 
II. Категорії санкцій: покарання і заходи правового характеру
  Кримінальний кодекс містить 2 основні категорії кримінальних санкцій - покарання і заходи правового характеру.
1. Покарання
Кримінальний кодекс містить 3 види покарань: тюремне ув'язнення, покарання у вигляді штрафу та громадські роботи. Кожне з цих покарань може носити умовний або частково умовний характер протягом певного часу. На початку виконання покарання засуджений проходить період пробації, за результатами якого визначається чи буде він реально виконувати покарання, яке йому було призначено. Якщо правопорушник успішно проходить період пробації, то покарання може бути змінено на умовне. Якщо умови періоду пробації  були порушені, то покарання залишається без змін.
1.1 Тюремне ув'язнення
Тюремне ув'язнення - це санкція, яка обмежує свободу. Зазвичай термін тюремного ув'язнення варіюється від 6 місяців, як мінімум, до 20 років, як максимум. У разі, якщо законом встановлені спеціальні вимоги, тюремне ув'язнення може бути довічним. Суд може призначити тюремне ув'язнення, забезпечене правовою санкцією, строком менше 6 місяців, у випадку, коли вимоги умовного вироку не виконані.
Тюремне ув'язнення наполовину - це особлива форма виконання покарання у вигляді позбавлення свободи, що представляє собою з'єднання свободи і тюремного ув'язнення. Зазвичай це використовується, якщо строк покарання не перевищує 1 рік. При виконанні такого покарання засуджений продовжує свою професійну діяльність або навчання на волі, а решту часу проводить в тюремній установі.
1.2 Покарання у вигляді штрафу
Короткострокове позбавлення волі може бути замінено на покарання, не пов'язане з позбавленням волі: штраф або громадські роботи.
Штрафи накладаються судом як альтернатива тюремного ув'язнення, що не перевищує 6 місяців. Суд визначає суму і порядок щоденних виплат залежно від вини правопорушника, його особистих і фінансових обставин. Максимальний розмір щоденної виплати не може перевищувати 3000 франків.
1.3 Громадські роботи
В якості альтернативи тюремного ув'язнення, що не перевищує 6 місяців, або замість штрафів, суд може накласти на правопорушника обов'язок виконувати громадські роботи. Однак, правопорушник повинен з цим погодитися і, в разі згоди, виконувати громадські роботи, пов'язані із соціальною діяльністю, суспільними інтересами або допомагати людям, які потребують підтримки. Чотири години громадських робіт відповідають одному дню тюремного ув'язнення або одному розміру щоденної виплати штрафу.
 
2. Заходи правового характеру
  Кримінальний кодекс містить наступні заходи правового характеру: терапевтичні заходи, ув'язнення на невизначений термін та інші заходи.
Заходи відрізняються від вироків своєю тривалістю і не ґрунтуються тільки на вині правопорушника, заходи можуть тривати стільки часу, скільки необхідно і мають особливу мету - знизити ризик повторних правопорушень, причому тільки в тих випадках, коли є реальні позитивні перспективи. Як правило, заходи пропонуються судом на додаток до вироку, хоча вони можуть використовуватися і самостійно.
  Кримінальний кодекс вимагає, щоб відповідальні органи переглядали, принаймні один раз на рік, результати відбування покарання з метою з'ясування питання чи може правопорушник бути звільнений умовно-достроково і коли. Пробаціонний період у разі умовно-дострокового звільнення може тривати від 1 року до 5 років, в залежності від призначеного покарання або заходів правового характеру.
  Правопорушник, якому призначено певне покарання, також бере участь у розробці свого власного плану виконання покарання. Якщо він здатний працювати, його в цьому підтримують. Після певного періоду призначена міра може бути змінена, наприклад, у вигляді надання можливості один день на тиждень працювати або проживати поза тюремною установою.
   2.1 Терапевтичні заходи
   Лікування психіатричних хвороб
  Цей захід передбачає дотримання 2-х умов: перше, правопорушник скоїв кримінальний злочин або проступок, внаслідок своєї психіатричної хвороби; і друге - ризик рецидиву може бути знижений за допомогою лікування.
  Цей захід виконується, в основному, спеціальними психіатричними закладами або установами, спеціально створеними для виконання таких заходів. До тих пір, поки залишається ризик втечі засудженого і здійснення ним подальших злочинів, він буде утримуватися в цьому спеціальному закладі. У рамках Кримінального кодексу визначено, що обмеження волі з професійним лікуванням психіатричних хвороб може тривати максимум 5 років. Якщо після закінчення цього терміну стан здоров'я засудженого не відповідає умовам для звільнення, суд може продовжити вирок ще на 5 років, а якщо необхідно, то й на все життя.
   Лікування залежностей
Мета цього заходу - знизити ризик здійснення повторних правопорушень людьми, що мають наркотичну або іншу залежність, чиї злочини були пов'язані з цією залежністю. Ця міра застосовується до тих, про яких можна сказати, що відносно них спеціальне лікування буде мати позитивний ефект і дозволить знизити реальну тягу до наркотичних або інших речовин.
Лікування надається спеціалізованою установою або, якщо це необхідно, психіатричною клінікою. Обмеження свободи, поєднане з лікуванням, зазвичай триває не більше 3-х років. Суд може продовжити цей термін один раз і не більше ніж на один рік.
   Заходи правового характеру для молоді
  Ці заходи призначені для призначення покарання молодим людям у віці від 18 до 25 років за скоєння ними кримінальних діянь і покликані максимально враховувати особливості даної категорії правопорушників. Ці заходи спрямовані на таких правопорушників, хто, відповідно зі своїм біологічним віком, не є більше суб'єктом ювенальної юстиції, але все ще потребує спеціальної підтримки. Всі установи для молодих правопорушників працюють на соціально-виховної та терапевтичної основі. Розміщення в таких установах покликане сприяти розвитку і підтримки інтересу у засудженого щодо отримання ним освіти та професійних навичок.
  Установи для молодих людей функціонують окремо від інших установ, передбачених у Кримінальному кодексі. Молоді правопорушники, які вчинили насильницькі чи тяжкі злочини, не направляються в описані вище установи для молоді.
  Амбулаторне лікування
  Призначення амбулаторного лікування не вимагає, щоб правопорушник скоїв кримінальний злочин або проступок кримінального характеру та може застосовуватися за будь-який тип правопорушення. Правопорушник повинен демонструвати мотивацію, бажання виконувати призначене лікування. Суд може призначити амбулаторне лікування як спільно з тюремним ув'язненням, так і без нього. У першому випадку покарання виконується тюремною установою. Якщо суд відкладає виконання вироку, то засуджений може залишатися в місці свого проживання і проходити амбулаторне лікування за місцем проживання.
  Приблизно половина амбулаторного лікування що призначається судами підпадає на людей, що мають наркотичну залежність.
 
   2.2 Заходи, спрямовані на забезпечення безпеки та лікування
  Дані заходи покликані забезпечити безпеку суспільства. Люди повинні бути захищені від повторних злочинів, які можуть скоїти засуджені. У таких випадках використовують ув'язнення на невизначений термін. Хоча заходи, спрямовані на забезпечення безпеки і лікування, спрямовані на ізоляцію правопорушника від суспільства, принцип соціальної реінтеграції є тут основним, як і при призначенні всіх інших заходів. Правопорушник має право відбувати своє покарання в умовах, максимально наближених до нормальних.
  Дві умови, необхідні для призначення ув'язнення на невизначений термін: 1) злочин має бути дуже серйозним, наприклад, вбивство або захоплення заручників, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень іншій особі, та 2) оцінка ризиків вчинення подібних правопорушень у майбутньому щодо даної особи показує високу ймовірність.
  Дане покарання виконується в тюремній установі високого рівня безпеки. Зазвичай цей захід виглядає як довічне позбавлення волі. Однак, перегляд і оцінка поведінки засудженого проводиться регулярно, з метою з'ясувати чи можна застосувати до даного правопорушника умовно-дострокове звільнення або призначення амбулаторного лікування.
 
   2.3 Інші заходи правового характеру
  На додаток до покарання, терапевтичним заходам або ув'язнення на невизначений термін, суд може призначити додаткові санкції, наприклад, заборону на роботу за професією, дискваліфікацію на керування автомобілем, публічне оголошення рішення суду, конфіскацію небезпечних об'єктів або цінностей та інше.
 
  III. Установи
  У Швейцарії 114 установ, які виконують кримінальні покарання і заходи правового характеру. Більшість з них - СІЗО та установи відкритого типу для виконання короткострокових видів покарань. Приблизно 30 установ виконують покарання тривалого характеру. Наповнюваність більшості установ не перевищує 100 осіб, і тільки в 4-х установах тримається близько 200 осіб.
   Типи установ
  Кримінальний кодекс встановлює два типи установ, які повинні бути в кантонах: відкриті і закриті тюрми. Закрита тюрма може мати відкриту секцію, так само як відкрита тюрма може мати закриту секцію. Однак, терапевтичні установи повинні функціонувати окремо від тих установ, де виконуються інші покарання.
  Кантони мають можливості будувати і забезпечувати функціонування установ спільно один з одним. Також вони можуть організовувати приватні в'язниці для виконання короткострокових вироків і терапевтичних заходів. Кантони можуть також розділити між собою обов'язки по забезпеченню функціонування окремих дільниць однієї і тієї ж тюрми, наприклад, один кантон відповідає за роботу дільниці, де знаходяться жінки, інший - за дільницю, де тримаються правопорушники певного віку, треті - за частину тюрми, де розташовуються засуджені, які мають тривалі терміни чи засуджені, які потребують спеціального догляду. На практиці існує суворий поділ засуджених за статевою ознакою, хоча це і не вимагається законом.
   Закриті тюрми
Правопорушник розміщується в закритій тюрмі або в закритому секторі відкритої тюрми в разі, якщо існує ризик вчинення ним втечі або повторного правопорушення. Закриті тюрми повинні вжити всіх необхідних заходів, включаючи структурні, технічні та організаційні дії, мати відповідний персонал, щоб максимально виключити можливість втечі або вчинення іншого злочину.
   Відкриті тюрми
Якщо немає підстав побоюватися, що правопорушник здійснить втечу або повторне правопорушення, його поміщають у відкриту тюрму.
   Статистичні дані
Згідно федеральної статистикою з виконання покарань за 2009 рік, в установах Швейцарії трималося 6048 осіб (на 02.09.2009), з яких 31% не були ще засуджені (1888 підслідних, 411 осіб, які очікують депортації або екстрадиції); 6.1% були жінки.
   В рамках реалізації спільного швейцарсько-українського проекту "Підтримка пенітенціарної реформи в Україні" з 31 жовтня по 6 листопада 2010 року на запрошення швейцарської сторони відбувся робочий візит до Швейцарії української делегації під керівництвом заступника голови Держдепартаменту Зінченка С.А.
Програма візиту включала в тому числі відвідування Зоргбергської тюрми та тюрми Хіндельбанк для жінок.
Зоргбергська тюрма закритого типу.



Тюрма закритого типу Хіндельбанк - єдина в Швейцарії закрита тюрма для жінок.

  IV. Основні принципи управління виконанням покарань і заходів правового характеру
  Відповідні положення Кримінального кодексу ґрунтуються на 2-х конституційних принципах: принципі поваги людської гідності і принципі забезпечення законних прав правопорушників, оскільки їхні права можуть бути істотно обмежені в силу обмеження їх свободи і необхідності знаходитися в тюремних установах.
  До цих основних принципів Кримінальний кодекс додає загальні принципи виконання покарань: запобігання вчинення повторних правопорушень після звільнення, організація, по можливості, нормальних умов життя для засуджених, підтримка звільнених в подоланні ними наслідків тюремного ув'язнення, і забезпечення адекватних умов відбування покарань, прийняття необхідних заходів щодо попередження вчинення злочинів під час відбування покарань.
   Загальні принципи
  1. Попередження вчинення повторних правопорушень після звільнення
  Ризик вчинення повторних правопорушень може постійно знижуватися за умови, якщо засуджені демонструють щире бажання і готовність до соціалізації після звільнення, що дає їм можливість почати вести правослухняний спосіб життя. Ще перебуваючи в ув'язненні засуджений повинен виявляти бажання змінити свій спосіб життя на краще. На додаток, будучи в ув'язненні, засудженому має надаватися сприяння щодо організації здорового соціального середовища, в яке він потрапить після звільнення (підтримка зв'язків з дружиною / чоловіком, родиною, розвиток соціальних контактів).
  2. Організація, за можливості, нормальних умов життя для засуджених
  Цей принцип означає організацію нормальних умов життя, максимально наближених до умов життя на волі. Кожен день засуджений повинен розвивати свої навички спілкування і соціальної поведінки і адміністрація тюрми повинна створювати для цього всі умови.
  3. Підтримка в подоланні після звільнення наслідків тюремного ув'язнення
  Цей принцип враховує той негативний вплив, якій надає тюремне ув'язнення на особистість людини, оскільки спосіб життя поза тюрмою завжди буде відрізнятися від життя та умов усередині тюрми, навіть при впровадженні та розвитку процесу нормалізації в місцях позбавлення волі. Повинні бути вжиті всі необхідні заходи щоб максимально розширити зв'язки засудженого із зовнішнім світом.
  4.Забезпечення адекватних умов відбування покарань
  Тюремна адміністрація зобов'язана забезпечити засуджених еквівалентним набором послуг, що є в суспільстві. Ці послуги включають медичне, соціальне, релігійне, фінансове та правове консультування.
  5. Здійснення заходів з запобігання вчиненню злочинів під час відбування покарань
  Цей принцип відноситься до проблеми вчинення злочинів під час відбування покарань, що може негативно вплинути на внутрішню безпеку установи. Адміністрацією повинні бути вжиті всі заходи, спрямовані на захист співробітників установи та інших засуджених.
 
  Основні методи впровадження цих принципів у життя включають:
  1. Планування виконання вироку
  Кантони зобов'язані забезпечити в своїх тюремних установах розробку плану виконання вироку для кожного засудженого індивідуально, за участю самого засудженого. Цей план повинен містити деталі нагляду і контролю за засудженим, описувати наявні можливості для роботи або навчання, пропонувати кроки, спрямовані на відшкодування шкоди, завданої злочином, представляти етапи спілкування із зовнішнім світом і підготовки до звільнення.
  2.Робота та заробітна плата
  Трудова діяльність має першорядне значення в успішній соціальній інтеграції після звільнення з місць позбавлення волі. Тому, надання можливостей для роботи під час перебування в тюрмі є однією з основних цілей тюремної системи Швейцарії. Кримінальний кодекс встановлює обов'язок засуджених трудитися. Робота повинна, по можливості, відповідати наявним навичкам, рівню освіти, можливостям та інтересам засудженого. Всі установи, в яких тримаються засуджені, які мають тривалі терміни, повинні створювати у себе сучасно обладнані майстерні, де засуджені могли б отримувати основи спеціальностей і вдосконалюватися в них. Майстерні також можуть використовуватися для виконання робіт, необхідних для функціонування установи. Наприклад, велика кількість установ мають присадибні господарства і сади, де до роботи залучаються засуджені.
  Засуджені мають отримувати заробітну плату за роботу, яку вони виконують. Хоча ця оплата не завжди буде еквівалентна оплаті такої ж праці, встановленої у суспільстві. Засуджені мають відраховувати кошти на своє утримання в тюремної установі, тому, вони можуть виконувати різні роботи для установи і не отримувати за це грошей. Перебуваючи в тюрмі, засуджені можуть витратити тільки частину своїх зароблених грошей, а частина, що залишилася зберігається у них на рахунках і видається їм при звільненні.
  3. Освіта
  Засуджені повинні мати можливість отримувати базову та професійну освіту у відповідності зі своїми потребами та здібностями. Однак, ця вимога не завжди повністю задовольняється, незважаючи на те, що більшість установ пропонують широкий спектр можливостей для навчання.
  4. Стосунки з зовнішнім світом
  Швейцарія має тверде переконання, що встановлення, розвиток і підтримка контактів з зовнішнім світом надзвичайно важливо для засуджених. Ці контакти можуть здійснюватися через читання газет, журналів, книг, перегляд телевізійних передач, слухання радіо, і також через персональні контакти за допомогою листів, телефонних переговорів і побачень. Особливо важливо для засуджених мати контакти зі своїми сім'ями та друзями.
  a) Візити
Зазвичай засуджені мають право на один візит, який триває 1 годину, кожну тиждень.
  б) Дозвіл на тимчасове звільнення
Тимчасове звільнення - найважливіший засіб встановлення контактів з зовнішнім світом.
Засуджені мають право отримати дозвіл на тимчасове звільнення, який надається тюремною установою, у разі, якщо вони не становлять небезпеки для суспільства і ризик здійснення ними втечі або злочину дуже низький. На практиці, тимчасове звільнення з відкритих в'язниць є нормою. У закритих установах тимчасове звільнення надається тільки при успішному проходженні всіх стадій плану виконання вироку.
  Одноденне звільнення для роботи та проживання поза установою
  Якщо засуджений успішно проходить всі стадії плану виконання вироку, йому може бути запропонований один день звільнення в тиждень, який він може використовувати для роботи поза стінами установи або проживання поза установою.
  Якщо засуджений відбув частину свого тюремного строку, зазвичай половину терміну, і ризик вчинення ним нових злочинів дуже малий, йому буде дозволено працювати поза установою. Весь інший час, проте, він повинен буде проводити в установі. Якщо засуджений доводить, що він успішно працює в суспільстві і демонструє хорошу поведінку, подальше виконання вироку буде повністю замінено на роботу і проживання в суспільстві під наглядом.
  Умовно-дострокове звільнення і пробація
  Якщо засуджений відбув, принаймні, 2/3 строку свого вироку, але як мінімум 3 місяці, він буде звільнений умовно-достроково, за умови, що ризик вчинення ним нових злочинів дуже малий. У якості останньої стадії вироку зазвичай призначається пробаціонний період терміном від 1 року до 5 років, протягом якого засуджений перебуває на пробації і в разі порушення умов дострокового звільнення він може бути знову поміщений в тюремну установу.
  Для цього періоду застосовується так званий «захисний нагляд», який являє собою комплекс заходів, спрямованих на попередження вчинення повторних злочинів і допомагає звільненому адаптуватися в суспільстві. В даний час практично всі кантональні служби пробації мають такі програми, що пропонують допомогу з організації життя після звільнення, включаючи знаходження житла, роботи, приведення в порядок фінансів і інше.
 
V. Проблеми пенітенціарної системи Швейцарії
• Висока чисельність іноземців у деяких установах
• Збільшення кількості підслідних
• Збільшення кількості вироків до тривалих термінів ув'язнення
• Збільшення кількості засуджених з різними психічними захворюваннями
• Збільшення кількості засуджених, які вчинили злочини насильницького та сексуального характеру.

Зараз на сайті

На даний момент 20 гостей на сайті