Вибірка за тематичними розділами статей, публікацій, розробок, навчальних посібників, методичних рекомендацій, корисної для пенітенціарія інформації, що стосується соціально-правових, психолого-педагогічних, професійних, організаційних та інших аспектів діяльності кримінально-виконавчої служби України та інших держав.

Про тюремну систему Норвегії

  19 лютого 2011 року на телеканалі "Інтер" вийшла в ефір перша передача програми "Наші", в якій розповідалося про життя наших співвітчизників у Норвегії, а один з сюжетів був про закриту тюрму, де працюють вихідці з України. Цікаво, що зовні обстановка та внутрішній порядок в тюрмі дуже схожий на швейцарський. Дивіться далі...


З 25 по 27 квітня 2012 року делегацією Державної пенітенціарної служби України (далі ДПтС України) у тісній співпраці з неурядовим сектором здійснено ознайомчий візит до Королівства Норвегії.
Громадський сектор представляли Сергій Буров (Міська молодіжна громадська організація "Молодіжна АльтеРнаТива"), Аркадій Бущенко (Українська Гельсінська спілка з прав людини), Олександр Букалов (Правозахисна організації "Донецький Меморіал"), Володимир Гройсман (Вінницька правозахисна група), Володимир Бочаров-Туз (Творче об’єднання "ТОРО", Кіровоград) інші.
Цей візит був завершальним заходом реалізації проекту "Навчальний курс з прав людини для працівників пенітенціарної системи" та підписаного ДПтС України у серпні 2010 року Меморандуму про взаєморозуміння з міською молодіжної громадською організацією "Молодіжна АльтеРнаТива" (далі - ММГО М’АРТ).
Молодіжна організація "М’АРТ", як член Української Гельсінської спілки з прав людини, з 21 грудня 2009 року розпочала спільно з ДПтС України дворічний проект під назвою: "Навчальний курс з прав людини для працівників пенітенціарної системи". Безпосередніми учасниками цього проекту є працівники кадрових служб апарату та територіальних органів пенітенціарної служби.
У 2011 році співпраця продовжувалася у рамках проекту «Відео-школа з прав людини для працівників установ виконання покарань» як складової Всеукраїнської освітньої програми «Розуміємо права людини». Дана діяльність реалізовувалась за фінансової підтримки Міжнародного Фонду «Відродження» та практичній допомозі директора програми "Верховенство права" Міжнародного фонду "Відродження" Романа Романова.
До реалізації даного проекту були долучені члени Наукової ради та викладачі навчальних закладів пенітенціарної служби. Зокрема, завідувач циклу кримінально-правових дисциплін Чернігівського юридичного коледжу кандидат юридичних наук Іваньков Ігор Володимирович, провідний науковий співробітник Інституту вивчення проблем злочинності Національної академії правових наук України кандидат юридичних наук Яковець Ірина Станіславівна, старший викладач циклу спеціальних дисциплін Білоцерківського училища Дука Олег Анатолійович.
На даний час успішно завершено роботу над науково-методичним посібником для проведення занять в системі службової підготовки персоналу пенітенціарної служби "Права людини в діяльності органів і установ виконання покарань" ( автори: Іваньков І.В., Яковець І.С., Григоренко А.М., Буров С.Ю.), навчальним відеофільмом "Взаємовідносини пенітенціарного персоналу і засуджених. Вимоги, стандарти і перспективи…" (автор Дука О.А.) та навчально-методичним посібником для проведення занять з використанням цього відеофільму.
Дані матеріали узгоджувались на засіданнях Наукової ради ДПтС України та рекомендовані до друку Вченою Радою Інституту вивчення проблем злочинності Національної академії правових наук України.
Значимим результатом є той факт, що створено цілісний комплекс: підручник (або книга для учня), навчально-методичний посібник (або книга для вчителя) та відеофільм - як найбільш ефективний на сучасному етапі засіб навчання.
На сьогодні цей комплекс виготовлено у кількості 300 екземплярів і найближчим часом буде переданий апарату ДПтС України для використання.
Метою закордонного відрядження до Королівства Норвегія було вивчення:
- структури та завдань пенітенціарної системи Норвегії;
- порядку та умов відбування кримінального покарання у виді позбавлення волі в тюремних установах різних рівнів безпеки;
- особливостей поміщення й тримання осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, у слідчих ізоляторах;
- порядку та умов застосування до засуджених кримінальних покарань, не пов’язаних із позбавленням волі;
- особливостей утримання жінок в тюремних установах;
- порядку та умов утримання неповнолітніх у тюремних установах;
- завдань, змісту та структури професійної підготовки співробітників служби тюрем та пробації Норвегії;
- завдань, структури та змісту роботи різних соціальних служб Норвегії, задіяних у роботі із засудженими в тюремних установах різних рівнів безпеки.


Королівство Норвегія – це держава в Північній Європі, яка розташована на Заході і Крайній Півночі Скандинавського півострова. Територія країни - 324,2 тис. кв. км, на яких проживає близько 5 млн. чоловік. Щільність населення складає 15 осіб на квадратний кілометр. Країна мононаціональна: основне населення (97,5%) складають норвежці, решта - іммігранти та корінне населення - саамі зі своєю культурою і мовою.
Норвегія - конституційна монархія. Король є главою держави і формально володіє самими широкими повноваженнями: призначає і зміщує прем'єр-міністра, міністрів та інших посадових осіб, затверджує закони, оголошує війну та укладає мир, є верховним головнокомандуючим збройними силами і головою державної церкви (протестантсько-лютеранської). Норвезький король не грає самостійної політичної ролі, але представляє увесь народ.
Норвегія у перекладі означає «Шлях на Північ». Перші поселення з’явились на території країни 9-10 тисяч років тому. Населення, що розселялося переважно вздовж моря, займалося полюванням, рибальством. Землеробство не отримало серйозного розвитку.
Власне Норвегія починається біля шхер, розташованих близько 58 градуса північної широти. Закінчується на Півночі, на відстані приблизно у 1750 км. Найбільша ширина країни - 430 км, найменша (у районі Нарвіка) - близько 7 км.
Клімат Норвегії - помірний, на крайній Півночі - субарктичний, у береговій зоні - океанічний, з виключно м'якою для цих широт зимою. Порівняно м'який клімат Норвегії залежить від природної системи теплих повітряних течій. На території країни є чітко вираженими зона тундри і зона лісів. На Півночі розвинені тундра і лісотундра. В цілому ліси займають 24% території країни, що має серйозне господарське значення. Сільське господарство країни виробляє достатню кількість м'яса, молока і сиру для задоволення потреб місцевого населення. Однак тільки 3-4% площі Норвегії можуть бути використані для потреб сільського господарства.
Протяжність державних шосейних доріг у Норвегії становить близько 85 000 км, причому 53 000 км мають асфальтове покриття. Через водні перешкоди перекинуто 17300 мостів, а в надрах гір пробито 830 тунелів.
У Норвегії 17 травня 1814р. було прийнято власну Конституцію і ця дата відзначається як день національної незалежності Норвегії.
Норвегія є державою так званого загального благоденства, в якій медичне обслуговування, соціальні послуги і освіта є безкоштовними. Багатодітним сім'ям надається економічна допомога, хоча типовою для Норвегії є сім'я, що складається з батьків і двох дітей. Всі громадяни забезпечуються мінімальною пенсією за старістю.
Норвегія є спадковою конституційною монархією. Конституція 1814 року надає велике значення суверенітету народу, принципу розподілу влади і дотримання прав кожного норвезького громадянина.
Більше ста років тому в Норвегії парламентаризм був закріпленим у якості політичної системи. Уряд – Королівська Рада - залежить від норвезького парламенту - Стортингу - і є відповідальним перед ним. Одна з основних функцій уряду - це проводити у життя рішення Стортингу. Якщо більшість депутатів Стортингу виразять уряду вотум недовіри, то уряд повинен подати у відставку. До складу Стортингу входить 165 депутатів, що представляють різні політичні партії. Стортинг обирається раз на чотири роки. Кожен громадянин, що досяг 18-річного віку, має право обирати і бути обраним (раніше виборче право надавалося усім громадянам, що досягли двадцятирічного віку). Жінки мають право голосу з 1913 року, причому закон визначає повне статеве рівноправ'я.
Третьою державною владою в Норвегії є суди, які стежать за тим, щоб представники влади наслідували закони, що приймаються Стортингом, і тлумачили їх правильно. Судову систему утворюють суди першої та другої інстанції, а також Верховний суд. Усі судді призначаються королем.
У адміністративному відношенні країна розділена на фюльке (області). Управляє у фюльке фюлькесман, який призначається королем; при ньому створюється обласна рада (фюлькестинг), що складається із голів рад селищ і міських комун. У кожній комуні є виборний орган самоврядування - збори представників.
Поліція і оборона країни знаходяться у веденні цивільної влади.

І. 25 квітня 2012 р. перед українською делегацією з презентацією «Виправна служба Норвегії» виступив директор відділу розвитку Виправної служби Норвегії Андреаса Скульберга

Схема 1. Структура пенітенціарної системи Норвегії

  Міністерство юстиціїта поліції Норвегії
 
  Виправна служба (служба тюрем і пробації) Норвегії
Департамент виправних служб на чолі із Генеральним директором
Центр із підготовки співробітників Виправної служби (KRUS)
 

6 регіональних управлінь виправних служб на чолі із директорами

 
50 тюрем та тюремних установ 4 реабілітаційні центри (хостели) 40 місцевих пробаційних офісів 6 наглядових Рад

Виправна служба (служба тюрем і пробації) Норвегії є агенцією у складі Міністерства юстиції і поліції.
Востаннє Виправна служба (служба тюрем і пробації) була піддана реорганізації у січні 2001 р. після того, як були переглянуті законодавчі положення про кримінальні покарання і особливості їх виконання. Закон про виконання покарань набув чинності у березні 2002 р. і врегулював особливості виконання покарань у вигляді позбавлення волі, спеціальних кримінальних санкцій і покарань, не пов'язаних з ізоляцією від суспільства, а також особливості утримання осіб під вартою до суду. Закон визначив оновлену основну мету покарання і діяльності виправних служб - умови виконання і відбування кримінальних покарань повинні сприяти попередженню скоєння нових злочинів.
Структура Виправної служби має три рівні: центральний, регіональний і місцевий. Центральний рівень представлений Департаментом виправних служб, який формулює загальні напрями розвитку виправної діяльності, здійснює стратегічне управління усіма установами, що входять в систему виправних служб, розподіляє бюджетні кошти між регіональними управліннями і веде контроль над їх витрачанням. Департамент також займається правотворчою діяльністю, зокрема, видає інструкції щодо виконання законів, а також може надавати рекомендації щодо вдосконалення кримінального законодавства.
Регіональні управління формулюють цілі і напрями діяльності служби тюрем і пробації, виходячи із місцевої специфіки та керівних документів Департаменту. Управління розподіляють фінансові кошти між місцевими відділами служб і керують їх роботою. Також до завдань регіональних управлінь входить розгляд скарг на рішення, прийняті на місцевому рівні. При кожному управлінні діє наглядова рада, яка контролює діяльність управління і підвідомчих органів.
Тюрми та місцеві відділи пробації безпосередньо здійснюють роботу щодо виконання покарань. Чисельність штату місцевих відділів пробації коливається від 4 до 19 інспекторів.
У веденні Департаменту також знаходиться Центр із підготовки співробітників Виправної служби (KRUS), який забезпечує базове навчання кадрів служби тюрем та пробації і організує курси підвищення кваліфікації для співробітників виправних служб. Центр також веде науково-дослідну діяльність у сфері кримінальної політики держави. Щорічно у Центрі проходить навчання 300 студентів.
Загальна чисельність засуджених, що перебували в тюрмах Норвегії станом на січень 2011 р. становила 3 446 осіб, що у розрахунку на 100 000 населення становить 71 засудженого – один з найменших показників у світі.

Персонал
Загальна чисельність персоналу Виправної служби, що діє при Міністерстві юстиції та поліції, складає 3 400 фахівців. У перші роки служби співробітники отримують заробітну платню приблизно 400 000 крон на рік без урахування податків, які у певних випадках можуть сягати до 40 % загальної суми. Топ-менеджери вищого рівню, зокрема, начальники тюрем, начальники регіональних управлінь, які мають вислугу років більше 25 років, можуть отримувати близько 600 000 крон на рік. Пенсійний вік для персоналу Виправної служби становить 60 років. Співвідношення чоловіків та жінок у складі персоналу Виправної служби Норвегії складає відповідно 60% та 40 %, хоча переважна більшість тюрем у Норвегії – це тюрми для чоловіків, тюрем для жінок всього 3. Жодних переваг при проходженні служби жінки не мають, виключне значення для проходження служби має контракт, який узгоджується із профспілками.
Співробітники відомства проходять обов'язкове навчання і ретельний відбір. На цей час у тюрмах Норвегії кожен працівник має, як мінімум, освітній рівень бакалавра. За останні 20 років співробітниками виправної служби не було вчинено жодного злочину. У Норвегії немає окремих тюрем для співробітників пенітенціарної системи та інших правоохоронних органів.
Під час служби співробітникам тюрем доводиться виконувати різні функції і нести службу на різних посадах – це є частиною політики відносно персоналу Виправної служби. Однак існують і фахові посади, зокрема, посада «соціонома» тюрми - фахівця, який є відповідальним за підтримання і відновлення зовнішніх зв'язків засудженими.

Призначення та цілі виконання покарання у виді позбавлення волі
Після входження Норвегії до Шенгенської зони в країні різко зріс рівень злочинності. У 2011 році близько 20 % засуджених становили іноземці, як правило, це вихідці з арабських країн, Туреччини, Південно-Східної Азії, Східної Європи та країн Балтії.
Іншою причиною зростання рівня злочинності є зростання кількості злочинів, пов’язаних із вживанням та розповсюдженням наркотичних речовин, зокрема, більше 60 % засуджених є наркозалежними.
Головний принцип виконання покарання у виді позбавлення волі – «засуджений, це звичайний громадянин, якого тимчасово позбавили волі».
Утримання засудженого в тюрмі фінансує муніципальна влада того регіону, де засуджений мешкав до ув’язнення.
Надання засудженим медичної допомоги здійснюється медичними працівниками муніципальних медичних закладів. Навчають засуджених вчителі та викладачі муніципальних навчальних закладів. Тобто і засудженого, і звичайного громадянина лікує один і той же лікар в однакових умовах, навчає один і той же вчитель. Медичні працівники, викладачі та вчителі отримують звичайну заробітну платню і ніяких доплат за роботу із засудженими з бюджету Виправної служби Норвегії не отримують. Таким чином, вважається, що стосовно засуджених у Норвегії немає жодних форм дискримінації.
Основною метою тюремного ув'язнення є соціальна адаптація засуджених та їх інтеграція у право послухняне суспільство.

Тюремна система
Всього в Норвегії нараховується близько 50 тюрем. Найменша розрахована на 16 чоловік, у найбільшій, що розташована у столиці Норвегії – Осло, утримується близько 400 чоловік.
Оскільки у Норвегії немає слідчих ізоляторів та інших місць утримання осіб, які перебувають під слідством, у тюрмах діє принцип спільного розміщення засуджених і ув'язнених. Незважаючи на те, що подібна практика викликала нарікання з боку Ради Європи, влада Норвегії вважає економічно недоцільним будувати окремі установи для цієї категорії громадян у зв’язку із їх незначною чисельністю та значними відстанями для їх перевезення для участі у слідчих діях та судових засіданнях.
За рік через тюрми Норвегії у середньому проходять близько 14 000 осіб, зокрема, у 2010 р. ця цифра становила 14 606 осіб.
У 2010 р. Норвегію відвідали представники Європейського комітету проти тортур, які піддали Уряд Норвегії критиці за двома позиціями:
- тривалі строки утримання під вартою до набуття вироку законної сили. Ув'язнені під варту знаходяться разом із засудженими, можуть працювати разом з ними, а строк перебування під вартою зараховується як строк відбування покарання на пільгових умовах;
- перебування разом дорослих і дітей. У Норвегії відбування покарання у виді позбавлення волі за законом можливе з 15 років і за формальними ознаками неповнолітня особа і доросла особа можуть опинитись в одній камері. Однак оскільки у Норвегії неповнолітніх ув'язнених налічується усього 10 осіб, Уряд не вважає за доцільне будувати для них окрему установу.
Тюремна політика Норвегії спрямована на те, щоб тюрма не була схожа на тюрму. Наприклад, у 2010 році в Норвегії відкрилася закрита чоловіча тюрма Halden Fengsel на 200 місць, яку іноземні фахівці, зокрема, американські, порівнюють з п’ятизірковим готелем. Її огорожа побудована таким чином, щоб за деревами з вікон камер її не було видно. Ця тюрма, за версією журналу Forbes, у 2011 р. визнана однією з кращих у світі.

Тюрма Хальден займає 30 гектарів лісу. Будували тюрму цілих десять років і витратили на це 252 000 000 доларів США. У кожній камері розміром 12 кв. м. є душ, РК-телевізор. Також у в'язниці є своя студія звукозапису, медичний центр і багато іншого. А в коридорах висять картини, які обійшлися в цілому в 1 мільйон доларів. В'язниця розрахована на 252 ув'язнених. Тобто не складно порахувати, що на кожного ув'язненого, який знаходиться у в'язниці в даний момент, теоретично було витрачено 1 мільйон доларів.
















Реформа покарання визнала за засудженими усі права, окрім одного, - права на свободу, тобто вони мають практично усі права, у тому числі і виборчі.
У кожному з 6 регіонів Норвегії існує своя наглядова рада, яку обов'язково повинен очолювати суддя, і яка здійснює громадський і державний нагляд за тюрмами.
Середній термін перебування засуджених в норвезькій тюрмах - 126 днів (за іншими даними - близько 1 року), після чого засуджені зазвичай звільняються достроково і поступають у підпорядкування служби пробації.
Тюремна система передбачає окремі тюрми для чоловіків та жінок, однак в окремих віддалених районах є тюрми, де передбачене спільне утримання, однак у різних блоках (приміщеннях).
Тюрми поділяються на три види:
- відкриті;
- закриті з посиленим рівнем безпеки;
- так звані "перехідні" тюрми – «Half - Way House», що схожі на звичайні гуртожитки, куди поміщуються засуджені в останній період перебування у тюрмі з метою підготувати їх до звільнення. (Зараз в Норвезькому парламенті на розгляді знаходиться законопроект, що передбачає можливість поміщення засуджених відразу після отримання вироку до «Half - Way House» з метою збереження соціальних зв’язків.)
Основою взаємовідносин персоналу і засуджених, і, відповідно, забезпечення особистої безпеки є індивідуальні контакти, - з кожним засудженим працює як мінімум один співробітник, так званий «куратор». Однак ефективність цієї діяльності досягається за рахунок відповідної чисельності персоналу, наприклад, у Бредтвейстській тюрмі для жінок, де утримуються 64 засуджених, працює 84 співробітники виправної служби.
За кримінальним Законом у Норвегії передбачені наступні види покарань:
- лист-попередження з поліції;
- відшкодування збитків або компенсація потерпілому;
- державний штраф як основне і додаткове до позбавлення волі покарання за умови, що фінансовий стан засудженого дозволяє йому його сплатити (ст. 27 Кримінального кодексу);
- умовне ув'язнення, коли засуджений уникає ув’язнення у тюрму, якщо впродовж певного строку він не вчинить нових правопорушень;
- позбавлення посади або позбавлення права у майбутньому займатись певною діяльністю на певний строк (ст. 29 Кримінального кодексу);
- заборона на встановлення контактів, тобто, на присутність у визначених регіонах (місцях) або на перебування, відвідування чи спробу будь-яким іншим способом встановити контакти з іншою особою (ст. 33 Кримінального кодексу);
- тримання від вартою у якості попереднього ув’язнення може бути зараховане як тюремне ув'язнення із розрахунку «перебування під вартою два дні вважається еквівалентом позбавлення волі за один день» (ст. 22 Кримінального кодексу);
- тюремне ув'язнення.
Згідно зі ст. 17 Кримінального кодексу Норвегії тюремне ув’язнення може бути призначеним:
- на строк від 14 днів до 15 років;
- у певних випадках, передбачених ст.ст. 60, 61 та 62 кодексу, на строк не більше 20 років;
- у випадках, коли це спеціально передбачене відповідною нормою кодексу, на строк не більше 21 року.
Кримінальне законодавство Норвегії передбачає і так зване «необмежене утримання» для найбільш небезпечних злочинців, але через 10 років вони повинні пройти комплексне медичне та соціальне обстеження, після чого встановлюється ступінь їх суспільної небезпеки, і, як наслідок, необхідність перебування в умовах «необмеженого утримання». Якщо ступінь небезпеки не зменшився, наступні обстеження проводяться кожен рік. Якщо комісія дійде висновку про відсутність суспільної небезпеки, то засудженому «необмежене утримання» замінюється на позбавлення волі на строк не більше 5 років.
На підставі ст. 25 Кримінального кодексу позбавлення волі на строк не більше 4 місяців визначається у днях, більше 4 місяців – у місяцях і роках.
Згідно зі ст. 26 Кримінального кодексу особа, засуджена до позбавлення волі, може бути звільненою з випробувальним строком на підставі спеціального Закону.
В окремих випадках у зв’язку із заповненням тюрем з метою уникнути погіршення умов утримання у зв’язку із перенаселенням, щоб потрапити у тюрму, засудженому треба стати у чергу. Після засудження особі додому приходить спеціальний лист – «Wetting list», в якому повідомляється, до якої тюрми їй треба прибути для відбуття покарання. Зокрема, у 2007 р. на такого листа очікувало певний час майже 2 800 осіб. Станом на 20 квітня 2012 р. листа чекало 750 осіб. При цьому усього лише 8-10 осіб на рік навмисно не прибувають до тюрем.
Загалом тюремне ув’язнення становить всього 20 % від усіх видів кримінальних покарань.
Строки тюремного ув’язнення у норвезьких тюрмах не значні – більше 70 % засуджених перебувають у тюрмах менше місяця, і всього 10 % - більше 1 року.
Умовно-дострокове звільнення, як правило, надається після відбуття 2/3 строку відбування покарання. Після відбуття 1/3 строку покарання засуджені отримують право на відпустку. У 2011 р. було надано майже 67 000 відпусток, і всього 58 осіб за різними обставинами не повернулись до тюрем.
Під час перебування у тюрмі засуджені зобов'язані вести активний спосіб життя, показниками якого є навчання, суспільно-корисна праця, лікування від алкоголізму та наркоманії, участь у різноманітних програмах та тренінгах, що проводяться з метою підготовки до звільнення та соціальної адаптації. Усі без виключення засуджені в обов'язковому порядку повинні пройти достатньо тривалі курси щодо розуміння певних соціальних понять, зокрема, інтелігентність, мораль, етика, і скласти іспити за предметами типу: «Правильне вирішення конфліктних ситуацій», «Зняття стресів і емоційної напруженості», «Грамотне спілкування і взаємодія із соціальним оточенням» тощо.
Засуджені, не залежно від виробітку та працезайнятості, регулярно отримають гроші – близько 60 крон щоденні. Ніяких відрахувань з цих грошей на утримання, харчування, погашення позовів не провадиться. Харчування в норвезьких тюрмах організоване за принципом «шведського столу». Створені усі умови для зайняття будь-якими видами спорту.
У 2011 р. з усіх тюрем було скоєно 3 втечі. До злочинної діяльності повертається 33 % осіб, засуджених за крадіжки; 36 % осіб, засуджених за розповсюдження наркотиків; 12 % осіб, засуджених за розбій; 18 % осіб, засуджених за згвалтування і лише 3 % осіб, засуджених за дорожньо-транспортні порушення і наїзди. Найбільший рівень рецидивної злочинності відзначається серед осіб, які до засудження споживали наркотичні засоби – біля 70 %.

Служба пробації
Норвегія відноситься до тих країн, в яких рудиментарні елементи пробаційної діяльності з'явилися ще на початку ХІХ століття. До середини XIX століття функції пробації (відносно осіб, звільнених з місць позбавлення волі) здійснювалися низкою благодійних приватних організацій. До 1980 р. у Норвегії функції пробації здійснювали волонтери.
З 1980 р. функції пробації стають частиною функцій Міністерства юстиції і поліції. З 1984 р. в Норвегії засновується покарання у вигляді суспільно корисних робіт.
Функції служби пробації у Норвегії принципово не відрізняються від функцій аналогічних служб в інших країнах. Місцеві відділи несуть відповідальність за здійснення нагляду над особами, звільненими з ув'язнення умовно-достроково, а також за виконання покарань, не пов'язаних з ізоляцією від суспільства, які призначаються у наслідок висновку суду про можливість і доцільність їх призначення конкретній особі.

Нагляд над особами, умовно-достроково звільненими від відбуття покарання
Мінімальний термін, який повинен відбути ув'язнений, перш ніж отримати право клопотати про умовно-дострокове звільнення, складає 60 днів. Однак, за загальним правилом, засуджений може бути звільнений після відбуття двох третин терміну ув'язнення, проте, у виняткових випадках, цей термін може бути зниженим до половини (на підставі § 42 Закону про виконання покарань). Тривалість терміну пробації після умовно-дострокового звільнення, як правило, складає строк не відбутої частини терміну позбавлення волі.
На служби пробації покладений обов'язок проведення необхідних приготувань перед умовно-достроковим звільненням засуджених з тюрем. Закон (§ 41) свідчить, що служби пробації повинні встановити контакт з державними службами і приватними організаціями, які можуть надати допомогу відносно створення належних умов проживання особам, які звільнились з місць позбавлення волі, або надати інші форми соціальної допомоги.
Засуджений, умовно-достроково звільнений, знаходиться під наглядом інспектора місцевого відділу пробації і зобов'язаний дотримуватися умов пробації, зокрема, традиційних вимог, пов'язаних із місцем постійного проживання, неприпустимості вживання алкоголю і наркотичних засобів, необхідності періодичних зустрічей з інспектором служби пробації. Також може бути встановлена вимога відвідати в період пробації певні курси, пройти відповідні реабілітаційні та навчальні програми.
Порушення особою, умовно-достроково звільненою з місць позбавлення волі, умов дострокового звільнення веде до встановлення більш суворих умов пробації. Відділ пробації може зажадати, щоб засуджений надалі уникав контактів з певними людьми, не відвідував визначені місця або заклади, утримався від вживання алкоголю. В ході профілактичної бесіди піднаглядній особі пояснюються наслідки повторного порушення умов пробації.
У разі повторного порушення умов пробації місцевий відділ направляє справу до регіонального управління, яке після оцінки обставин уповноважене передати справу до місцевого суду з клопотанням про повернення особи до тюремної установи для відбуття невідбутої частини строку покарання. Особа, направлена до місць позбавлення волі в якості санкції за порушення умов дострокового звільнення, може бути повторно звільнена умовно-достроково навіть у випадку, якщо мінімальний термін перебування у тюрмі складе менше 60 днів.
Здійснення засудженим, умовно-достроково звільненим з місць позбавлення волі, нового злочину впродовж періоду пробації призводить, як правило, до переривання пробаційного нагляду і повернення особи до тюрми.
Закон про виконання покарань передбачає ще одну категорію засуджених, які можуть знаходитися під наглядом місцевих відділів пробації. Це засуджені, яким призначено відбуття покарання у вигляді позбавлення волі поза тюрмою (§ 16 Закону). Їх статус практично не відрізняється від статусу засуджених, звільнених умовно-достроково, за винятком того, що вони можуть клопотати про зміну умов відбування покарання відразу після того, як закінчилася половина строку їх ув'язнення.

Нагляд над особами, засудженими до покарань, не пов'язаних з ізоляцією від суспільства
Закон про виконання покарань, що набув чинності у березні 2002 р., скасував суспільно корисні роботи і кримінальний нагляд як автономні види покарання. Замість них введена кримінально-правова санкція, яка носить назву «покарання, не пов'язане з ізоляцією від суспільства» і призначається у разі, якщо особа засуджена до позбавлення волі умовно.
Відповідно до § 53 Закону покарання, не пов'язане з ізоляцією від суспільства, призначене відповідно до положень статті 28-а Кримінального кодексу, має декілька форм виконання:
- громадські роботи;
- проходження відповідних реабілітаційних або лікувальних програм (курсів);
- інші форми виконання, що сприяють припиненню злочинної активності засудженого.
Подібне правове регулювання надає велику свободу відділам пробації щодо виконання цього покарання. Місцевий суд приймає свого роду рамкове рішення, а служба пробації отримує можливість здійснювати постійний моніторинг поведінки піднаглядної особи, її психологічного і соціального стану, а також прагнення до виправлення, і, як наслідок, встановлює конкретні елементи покарання та їх співвідношення.
Місцеві відділи пробації також можуть змінювати умови відбування покарання, керуючись при цьому міркуваннями громадської безпеки, потребою особи в реабілітації і можливостями служби.
Безпосередньо процедура призначення і виконання цього виду покарання не відрізняється від аналогічних в інших країнах. Перш ніж прийняти рішення про призначення покарання, не пов'язаного з ізоляцією від суспільства, суд надає розпорядження про підготовку доповіді щодо психологічних особливостей особи та особливостей її соціального становища, а також про доцільність призначення їй покарання, альтернативного тюремному ув'язненню. Ця доповідь надається до суду інспектором місцевого відділу пробації.
Після призначення судом покарання інспектор відділу пробації за участю піднаглядного складає план відбування покарання, в якому фіксуються основні вимоги і умови виконання покарання.
Максимальний термін громадських робіт складає 360 годин. Як правило, громадські роботи призначаються особам, що скоїли злочин, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на термін не більше ніж один рік. При призначенні громадських робіт суд встановлює термін ув'язнення, в якості альтернативи якому призначаються суспільно корисні роботи.
У разі порушення піднаглядним умов відбування цього виду покарання, відділ пробації проводить з ним бесіду і попереджає про наслідки вторинного порушення При повторному порушенні умов виконання покарання або при скоєнні злочину впродовж пробаційного періоду особова справа засудженого надається до регіонального управління, яке, у свою чергу, клопоче перед судом про направлення засудженого до місць позбавлення волі для виконання покарання.
У 2011 році покарання, не пов'язані з ізоляцією від суспільства, відбули 2 500 осіб, з них 75 % становили громадські роботи, 25 % - проходження відповідних реабілітаційних або лікувальних програм (курсів);
Як правило, програми (курси) спрямовані на окремі цільові групи, наприклад:
- програма для засуджених, що страждають на наркотичну залежність;
- програма «Brotts-biytet» («Зупини злочин») для рецидивістів;
- спеціальна програма для жінок-правопорушників;
- пізнавальна програма «Один на один»;
- програма по управлінню гнівом та ін.
Нині служба пробації проводить експеримент щодо реалізації спеціальної програми для водіїв, які засуджені за управління транспортними засобами у стані алкогольного сп'яніння. Ця програма служить альтернативою умовному покаранню і поєднує у собі елементи освітньої програми, курсу лікування і нагляду.
Вік кримінальної деліктоздатності у Норвегії дорівнює 15 рокам. У Норвегії відносно неповнолітніх до 18 років, що скоїли незначні злочини або у перший раз, як правило, застосовується або умовне покарання, або позасудове звільнення від відповідальності і поміщення їх під нагляд місцевих служб соціальної допомоги дітям.
Також цікавим є питання постпенітенціарної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі. На значну увагу і подальше дослідження заслуговує проект «TAFU - повернення засуджених до суспільства». У Норвегії проблема повернення засуджених до суспільства винесена на державний рівень із залученням великої кількості сторонніх установ і волонтерів, які працюють не лише у тюрмах, а також і в реабілітаційних центрах.

ІІ. Презентація діяльності норвезьких організацій громадянського суспільства, які працюють інтересах і задля захисту прав засуджених:
- Норвезький Червоний Хрест – «Програма відвідування тюрем Червоного Хреста» – Карола Лінгаас;
- Асоціація родичів ув’язнених – «Надання підтримки і консультування сімей і родичів ув’язнених, а також сприяння поліпшенню умов перебування і поводження з особами, позбавленими волі» - Ханне Хамсунд і Анне Беріт Сандвік.
Презентація відбулася 26 квітня 2012 р.

На тлі досить розвиненої системи виконання покарань Норвегія має не менш розвинуте громадянське суспільство, яке готове і здатне брати активну участь у роботі тюрем і тюремних установ. Кожну з 50 тюрем країни регулярно відвідують представники п’яти – шести громадських організацій, кожна з яких професійно працює виключно у своїй вузькій сфері пенітенціарного і постпенітенціарного впливу.
Однак функції громадського контролю дотримання прав засуджених покладені на спеціальні інституції – Наглядові ради, до складу яких можуть входити і громадські активісти, і звичайні громадяни. Наглядові ради мають повноваження відвідувати будь-які приміщення будь-якої тюрми у будь-який час доби. Проте мінімально встановленими і обов'язковими є чотири відвідування кожної тюрми регіону на рік. Члени Наглядових рад можуть попереджати тюремну адміністрацію про свій візит, а можуть і не попереджати. Під час відвідування члени Наглядових рад можуть спілкуватися з будь-яким засудженим або ув’язненим, який перебуває у тюрмі, за винятком певних обмежень, які можуть встановлюватись слідчими органами або судом відносно осіб, взятих під варту.
Проте переглядати і вивчати особові справи засуджених і ув'язнених члени Наглядових рад можуть тільки з їх згоди. За результатами своїх візитів Наглядові ради готують спеціальні звіти до міністра юстиції.
Як свідчить практика діяльності Наглядових рад, найчастіше засуджені і ув'язнені скаржаться на недостатнє медичне забезпечення, зокрема, на нестачу лікарських препаратів. Проте такі скарги не мають ніякого відношення до роботи тюремної адміністрації, оскільки забезпечення засуджених медичною допомогою та необхідними ліками є обов'язком муніципальних медичних установ. У Норвегії і засуджених, і звичайних громадян лікують одні і ті ж медичні працівники.
Наступні скарги на тюремну адміністрацію стосуються того, що засуджених не так швидко, як їм того бажається, виводять на тренування і в туалет. Окремі блоки окремих тюрем не мають туалетів в камерах для засуджених і ув’язнених, зокрема, приймальне відділення блоку «Б-1» тюрми для жінок «Бредтвейт» в Осло, що створює певні незручності у нічний час, коли камери замкнуті.
Нормальні людяні гуманні умови утримання ув’язнених та відбування покарання у виді позбавлення волі досягаються не лише завдяки зусиллям держави, а також і завдяки активній позиції представників громадянського суспільства.
Яскравим проявом такої турботи є діяльність Червоного Хреста. Ця організація має мандат відвідування будь-яких тюрем Норвегії. Основною метою візитів представників цієї організації є забезпечення права засуджених на вільне спілкування з іншими особами, які не є представниками тюремного відомства. З цією метою при прибутті засудженого або ув’язненого до тюрми він отримує спеціальний флаєр, в якому йому пропонується така можливість. Волонтери організації Червоного Хреста відвідують тюрми регулярно, але не менше одного разу на два тижні. Для цього організація проводить набір волонтерів серед звичайних громадян.
Кожен з волонтерів має бути старшим за 25 років і не мати судимостей. Перед відвідуванням усі вони проходять навчання і отримують Звід з дванадцяти принципів, яких повинні суворо дотримуватися. Сутність цих принципів полягає у конфіденційності і абсолютній забороні надання засудженим та ув’язненим будь-яких інших видів допомоги, окрім спілкування. Також волонтерам заборонено продовжувати спілкування із засудженими після їх звільнення з тюрми. За порушення цих принципів покарання єдине - заборона працювати в організації Червоного Хреста. У 2011 році тюрми Норвегії відвідувало близько 500 волонтерів організації Червоного Хреста, тобто наближено 10 волонтерів на кожну тюрму.
Не менш активно у сфері пенітенціарного впливу у тюрмах країни працює Асоціація родичів ув'язнених. Ця організація працює у двох напрямах - з близькими родичами ув'язнених і безпосередньо з Урядом і тюремними адміністраціями. Діяльність асоціації спрямована на забезпечення засуджених, ув'язнених та їх родичів можливістю «жити сімейним життям», не дивлячись на позбавлення волі одного з близьких родичів. Асоціація родичів ув'язнених постійно проводить моніторинги обладнання місць і приміщень для побачень, практики їх організації і проведення.

ІІІ. 27 квітня 2012 р. відбувся візит української делегації до Бредтвейстської тюрми для жінок і зустріч з пані Хільде Люндебі – начальником цієї установи
Пані Хільда працює начальником найбільшої жіночої тюрми в Норвегії з 1 січня 2011 р. Пані Хільда за освітою є клінічним психологом. Вона працює в тюремній системі 30 років. Декілька років працювала викладачем в Центрі із підготовки співробітників Виправної служби (KRUS) Норвегії. Вивчала проблеми прав ув'язнених. Брала участь в норвезькому - китайському діалозі з прав людини. Відвідала декілька російських колоній. Протягом року перебувала у Республіці Молдова для надання допомоги у проведенні пенітенціарної реформи.
У Норвегії йде дискусія про те, які цілі повинні переслідувати тюремні установи: залякати злочинців або змінити особу, реабілітувати її. Пані Хільда вважає, що саме головне - розвинути у людини мотиви правопослухняної поведінки. Головним критерієм повинна постати повага до людини - якщо до людини не проявляється повага, то така людина не може і проявити повагу до інших.
Бюджет тюрми складає 63 млн крон, хоча вартість утримання засуджених та ув’язнених у цю суму не входить.
Майже половина жінок у Бредтвейстській тюрмі – іноземки.
Кожна засуджена і ув’язнена у тюрмах Норвегії отримує 60 крон на добу на кишенькові витрати. Усі засуджені зобов'язані працювати або вчитися. При відмові працювати або вчитися сума виплат знижується до 30 крон. Інші заходи стягнення у норвезьких тюрмах практично не застосовуються.
В той же час в Норвегії діє принцип, згідно з яким умови життя у тюрмах не можуть бути кращими, ніж у працюючого населення країни.
У тюрмах застосовуються 3 типи безпеки:
- структурна безпека (стіни, двері, замки);
- технічна безпека (відео спостереження, засоби охорони тощо);
- динамічна безпека, яка забезпечується шляхом взаємодії співробітників і ув'язнених та засуджених і ґрунтується на спілкуванні співробітника та ув'язненого. Таке спілкування спрямоване на те, щоб сформувати у засуджених повагу до персоналу.
Адміністрація тюрми прагне до того, щоб заходи безпеки не обмежували соціальну роботу і гуманне відношення до ув'язнених. Досвід доводить, що посилення технічної безпеки приводить до більшого насильства і агресії, оскільки посилюється ізоляція засуджених. За визначенням пані Хільди, тюрма не має бути такою, щоб з неї не можливо було б скоїти втечу, оскільки подібна тюрма буде надмірно закритою, що тільки посилить насильство і агресію.
Територія тюрмі «Бредтвейт» досить велика, однак усі майстерні, в яких працюють засуджені, бібліотека, школа, їдальня знаходяться в основній будівлі.
Тюрма «Бредтвейт» поділяється на два відділення – «Б-1» і «Б-2».
Відділення «Б-1», у свою чергу, поділяється ще на чотири відділення:
1) приймальне;
2) мотивації;
3) мотивації і відповідальності;
4) мотивації, відповідальності і довіри.
За межами тюрми, в зоні, що не охороняється, у відділенні «Б-2» утримуються засуджені, які є кандидатами на звільнення.
З першого дня перебування у тюрмі засуджених налаштовують на підготовку до звільнення.
Всього в тюрмі «Бредтвейт» утримуються 64 засуджених, у тому числі: 38 - за вироком суду; 18 – перебувають в умовах попереднього ув'язнення; 2 – на необмеженому утриманні; 1 - не змогла виплатити штраф; 5 - проходять лікування від наркозалежності та психічних захворювань.
З 64 засуджених 27, тобто менше половини, засуджені за злочини, пов'язані з наркотиками. Ситуація в двох інших жіночих тюрмах приблизно така ж, тому зрозуміло, що проблема із вживанням і поширенням наркотичних засобів стоїть у Норвегії дуже гостро. Щоправда, є один нюанс: з 27 засуджених – 25 - іноземки. У тюрмі утримуються засуджені 20 національностей, в основному, вихідці з Азії і Африки, тобто з тих країн, де за злочини, пов'язані з наркотиками, може бути застосована страта. Саме тому їх не відправляють для відбування покарання у країни походження: європейські норми забороняють екстрадицію ув'язнених і засуджених до країн, де їх, можливо тільки теоретично, але все таки можуть стратити.
Десять жінок засуджені за вбивства, сім - за нанесення тяжких тілесних ушкоджень і підпали, п'ятнадцять - за крадіжки, п'ять - за пограбування.
Середній строк тюремного ув’язнення у тюрмі «Бредтвейт» складає 3 роки і 4 місяці. До речі, мінімальний термін покарання складав два тижні позбавлення волі.
Як розповіла пані Хільде Люндебі, найстарішій засудженій 74 роки, а наймолодшій - 19 років. Неповнолітніх засуджених у тюрмах Норвегії немає, а юнаків - всього 10 і вони утримуються в окремих центрах для неповнолітніх правопорушників при тюрмах для дорослих.
Політика застосування дисциплінарних покарань у тюрмах Норвегії заснована на наступному принципі - каральні санкції мають бути передбачуваними, а ізоляція і фізичні методи впливу не повинні використовуватися як покарання.
Засуджені або вчаться, або працюють. У тюрмі «Бредтвейт» є декілька майстерень - швацька, гончарна і столярна. Устаткування сучасне, майстри компетентні. В тюрмі є чудова бібліотека, а якщо якоїсь книги немає, то її за замовленням впродовж трьох днів доставлять з міської бібліотеки. У кожній камері (усі вони одномісні) є телевізор.
Серед засобів безпеки в тюрмі «Бредтвейт» є карцер, але до нього засуджені потрапляють дуже рідко і не більше ніж на добу.
Зовні стосунки між засудженими і співробітниками виглядають дуже дружніми, проте при необхідності співробітники поводяться із порушниками жорстко, відповідно до ситуації.
Для жінок у Бредтвейстській тюрмі проводяться наступні соціальні тренінги і програми: зниження впливу стресу; подолання агресії, схильності до насильства, до наркозалежності; повернення в сім'ю; знаходження спільної мови з дітьми.
Є спеціальний курс для матерів, які вже мають дітей та для жінок, які прагнуть стати матерями. Природно, що участь в програмах і досягнуті результати враховуються при вирішенні питання про перехід з одного відділення до іншого.
Побачення у жінок дозволяються щотижня від 1 до 2 годин (за потреби), але за допущене порушення його можуть позбавити. Не дозволяється побачення з відвідувачами, які раніше були судимими за злочини, пов'язані з наркотиками. Адміністрація тюрми тісно співпрацює з поліцією, від якої і отримує відомості відносно того або іншого підозрілого претендента на побачення.
Відділення «Б-2» розташовано за межами зони, що охороняється, і в ньому з адміністрації передбачений тільки черговий. Вхід і вихід практично вільні. Засуджені працюють в майстернях і в місті. Одній із них дозволено проживати в окремій квартирі. Камери у відділенні «Б-2» одномісні. У кожній камері є туалет, душ і балкон. Дозволяється користування мережею «Інтернет», однак, з обмеженим доступом
Хоча у тюрмі, якою керує пані Хільде Люндебі, утримується лише 64 засуджені, в її підпорядкуванні перебуває 84 співробітники, кожен з яких виконує декілька функцій, займаючись і безпекою, і вихованням, і соціальною роботою плюс 20 осіб, які працюють тут на постійній основі, хоча рахуються за іншими відомствами - охорони здоров'я, освіти тощо.
У кожної засудженої є своя контактна особа з числа співробітників. За кожним таким співробітником закріплено декілька засуджених, який є для них і консультантом, і адвокатом і соціальним працівником одночасно. Співробітники працюють у 3 зміни: з 7.00 до 15.00, з 15.00 до 21.00, і з 21.00 до 7.00.
Основний спосіб дисциплінарного впливу на співробітників - тимчасове пониження у посаді, як правило, на строк до 6 місяців і без зниження розміру заробітної платні. Найбільш характерне порушення – це прояви агресії відносно засуджених або безпідставна відмова у реалізації їх прав.
Співробітники отримують право на пенсію після 60 років, однак можуть працювати до 70 років. Розмір пенсії тюремного співробітника складає приблизно 60 % розміру його заробітної платні.
Вакантних місць серед персоналу тюрми «Бредтвейт», як і в інших тюрмах Норвегії, немає. Кількість претендентів на вакансії доходить до декількох десятків чоловік на місце. Робота в пенітенціарному відомстві є престижною і непогано оплачується.

IV. 26 квітня 2012 р. члени української делегації відвідали Академію виправної служби Норвегії (КРУС). Делегацію приймав заступник керівника Академії Егіл Ларсен
В Академії виправної служби Норвегії звичайний співробітник тюрми навчається 2 роки. До програми підготовки входять тренінги з реабілітації, з конструктивного відношення до тюремної системи, а також тренінгові програми, спрямовані на розвиток почуття відповідальності за надану владу, на вміння правильно і відповідно до закону і ситуації, що склалася, застосувати владні повноваження та заходи безпеки.
Навчання в Академії передбачає різні види підсумкової атестації, в тому числі класичні іспити – за дисциплінами, що вивчались, а також іспити, під час яких майбутній співробітник повинен продемонструвати уміння взаємодіяти з групою. Якщо співробітник не склав два іспити, то його на службу до Виправної служби не приймають.
Підставою для відмови у прийомі на службу можуть бути і відхилення у поведінці під час навчання, у тому числі і у відношенні до однокурсників. Хоча навчання співробітника тюремної системи не є різновидом вищої освіти, вимоги до кандидатів на навчання в Академії виправної служби Норвегії такі ж, як і при вступі до університету.
Чотири рази на рік відносно кожного студента проводяться рейтингові оцінки теоретичних знань та практичних навичок.
Перший семестр навчання в Академії є суто теоретичним, Другий семестр поєднує у собі теорію і практику. Останній рік навчання проходить на стажуванні у тюремних установах. У Бредтвейстській тюрмі в Осло, якою керує пані Хільде Люндебі, стажується 12 студентів.
Прийом в Академію виправної служби Норвегії можливий лише після досягнення 20 років.
Відповідно, прийом до виправної служби Норвегії можливий після досягнення 21 року. Слід зазначити, що прийом здійснює спеціальна комісія - єдина на всю країну, до складу якої входять найбільш досвідчені керівники тюремних установ, відділів пробації та регіональних управлінь Виправної служби Норвегії.

 

Зараз на сайті

На даний момент 16 гостей на сайті