Коротко про Швейцарію

Як з'ясувалося, ми небагато знаємо про Швейцарію загалом, а про її тюремну систему й того менше, тому, для кращого розуміння особливостей державного устрою, який до речі дуже непростий, буде корисно ознайомитися з інформацію про Швейцарію як державу та її пенітенціарну систему.

  Швейцарія (нім. Schweiz, фр. Suisse, італ. Svizzera, ромш. Svizra), офіційна назва - Швейцарська Конфедерація (нім. Schweizerische Eidgenossenschaft, фр. Confederation suisse, італ. Confederazione Svizzera, ромш. Confederaziun svizra) - держава в Західній Європі. Межує на півночі з Німеччиною, на півдні - з Італією, на заході - з Францією, на сході - з Австрією і Ліхтенштейном. Назва походить від найменування кантону (території) Швіц, утвореного від старонімецького «палити».
  Латинська назва країни - Confoederatio Helvetica, ця назва зустрічається в абревіатурі швейцарської валюти і в назві швейцарського інтернет-домену (.Ch). На поштових марках використовується латинська назва Helvetia, іноді вживається як назва країни - Гельвеція.
  Державний устрій Швейцарії - федеративна парламентська республіка.
  Територія - 41,3 тис. кв. км. Для порівняння: територія Дніпропетровської області (найбільшої області України) – 31,9 тис. кв. км.
  Основні принципи швейцарської конституції - федералізм і демократія.
  Принцип федералізму. Стаття 3-я конституції гарантує 20 кантонам і 6 напівкантонам, на які розділена Швейцарія, усі права самоврядування, за винятком тих, котрі є прерогативою федерального уряду. До них відносяться оголошення війни і укладення миру, підписання міжнародних договорів і вступ у союзи, навчальна підготовка, матеріальне забезпечення збройних сил і керівництво ними, регулювання зовнішньої торгівлі. Федеральний уряд і влади кантонів мають право встановлювати податки. Крім того, федеральний уряд здійснює контроль над засобами зв'язку, вищою освітою і працею.
  У Швейцарії президент обирається Федеральними зборами з числа членів Федеральної ради (уряд) терміном на один рік без права переобрання на наступний термін. Президент є також главою уряду. Основними функціями президента є: прийом високих іноземних гостей і ведення засідань Федеральної ради.
  Законодавча влада належить Федеральним зборам (Bundesversammlung– Assemblee Federale- Assemblea Federale, які складаються з двох палат: нижньої - Національної ради (Nationalrat-Conseil National-Consiglio Nazionale) і верхньої - Ради кантонів (Standerat-Conseildes Etats- Consigliodegli Stati). Національна рада, що складається з 200 депутатів, обирається населенням шляхом прямих і рівних виборів при таємному голосуванні за системою пропорційного представництва терміном на 4 роки. Рада кантонів складається з 46 депутатів, кожен кантон обирає по 2 депутати, а напівкантон - одного. Строк повноважень депутатів 3 чи 4 роки в залежності від конституції кантону.
  Виконавча влада здійснюється на колегіальній основі президентом і урядом (Федеральною радою - Bundesrat- Conceil Federal - Consiglio Federale), що складається з 7 федеральних радників (начальників федеральних департаментів), які обираються Федеральними зборами на 4 роки. Президент головує на щотижневих засіданнях у Федеральній раді, але не виконує функції прем'єр-міністра. Всі сім радників мають рівні права і кожен з них керує федеральним департаментом (міністерством).
  Секретаріатом Федерального уряду є Федеральна канцелярія. Очолює її Федеральний канцлер.
  Федеральний уряд безпосередньо керує Федеральною адміністрацією. Федеральна адміністрація складається з департаментів (міністерств); кожний департамент керується одним членом Федерального уряду. У той час як у багатьох країнах від 20 до 30 міністерств, у Швейцарії їх тільки сім: закордонних справ; внутрішніх справ; юстиції і поліції; екології, транспорту, енергії і комунікацій; економіки, цивільной безпеки і спорту; фінансів.
  До складу Конфедерації входять 20 кантонів і 6 напівкантонів. (Кожний з трьох кантонів: Аппенцелль, Базель, Унтервальд поділяється на 2 напівкантони). Деякі кантони складаються практично з одного міста (наприклад, Женева), на території інших суцільні гори й долини (як в Урі). Деякі - не більше бразильської ферми, наприклад, місцевий Базель (площа - 37 кв. км), у ньому, однак, чисельність населення (187,7 тис. осіб) вища, ніж у найбільшому кантоні Граубюнден, де на території в 7105 кв. км проживає 186,7 тис. осіб. У кантоні Цюріх - 1,2 млн. жителів, а населення напівкантону Аппенцелля Іннерродена (15 тис. осіб) ледь заповнить футбольний стадіон. Є молоді й старі кантони. Наймолодший - Юра, який у 1978 році відокремився від кантону Берн.
  У кожному кантоні своя конституція, свій уряд, свій парламент, свій суд, свої закони, що, природно, не повинні суперечити федеральним. Адміністративна автономія і законодавче право дуже великі. Наприклад, у кожнім кантоні - і навіть у кожній громаді - своя поліція і право самостійне визначати розмір податків!
Кантони поділяються на громади. Швейцарець упершучергу - член громади, потім громадянин кантону і вже потім громадянин Швейцарії.
У країні нараховується понад 3000 громад. У деяких громадах більше жителів, ніж у інших кантонах, у деяких – не більш ста. Громади також мають свою автономію: її члени, наприклад, вирішують, де прокладати нову вулицю або чи приймати на роботу нового вчителя.
  Столиця — Берн (кількість населення - 128 тис. осіб). Швейцарці офіційно називають Берн не столицею, а "федеральним містом", підкреслюючи при цьому рівноправність головних міст всіх кантонів.
  Берн заснований у 1191 році. Назва міста походить від німецького слова "Ваr" - ведмідь. Ведмідь присутній на прапорі і гербі міста, у скульптурних композиціях фонтанів і соборів, назвах ресторанів і готелів. Берн також є адміністративним центром кантону Берн.                                                                                                                                       
  Швейцарія - одна з небагатьох європейських країн, які послідовно підтримують багатомовність. Офіційні мови Швейцарії - німецька, французька, італійська і ретороманська (похідна від латинської). Скрізь у Швейцарії поширена англійська мова.
Німецька мова – найпоширеніша, її місцевим діалектом - алеманським (швіцердюч) - користуються 73% швейцарських громадян і 64% населення країни.
Французькою мовою користуються близько 19% населення, переважно у західних кантонах. У кантонах Берн, Фрібург і Вале розмовляють і німецькою, і французькою.
Італійською розмовляють близько 4% швейцарських громадян (переважно у кантоні Тічино), а з урахуванням іноземних робітників - 8% населення країни.
Ретороманська мова поширена тільки в гірському кантоні Граубюнден.
Пересічний швейцарець володіє своєю рідною мовою, англійською і розуміє ще одну з офіційних мов.
44% населення Швейцарії - протестанти, 48% - католики; близько 8% - представники інших конфесій.

Реалізація проекту

"Біла Церква - центр компетентності з питань реформування пенітенціарної системи в Україні"

Донор проекту

Презентація проекту

Керівник проекту


  Сергєєва Вікторія Вікторівна
    (
Penal Reform International)

Зараз на сайті

На даний момент 22 гостей на сайті