Питання якісної підготовки засуджених до звільнення – один із пріоритетних напрямків у роботі Державної пенітенціарної служби України

2 липня 2012 року на інтернет-ресурсі «Україна кримінальна» було опубліковано статтю Юлії Абибок під заголовком "Купить свободу можно, но зачем? За сколько можно выйти из тюрьмы, и стоит ли это делать в Украине".

Державна пенітенціарна служба України (далі – ДПтС України) вважає слушними та актуальними питання, порушені у статті. Поряд з цим, є необхідність надати додаткову інформацію до порушених проблем для підвищення об'єктивності їх суспільної оцінки.

На жаль, у діяльності ДПтС України, персонал якої нараховує майже 50 тис. осіб, мають місце проблеми, пов'язані з випадками порушень окремими працівниками норм етики, а іноді й законності.

Такі прояви у лавах ДПтС України завжди вважалися і вважаються зрадою та плямуванням честі працівників, які сумлінно та чесно виконують свої обов'язки. Тому кожна інформація про протизаконні дії персоналу перевіряється та у разі підтвердження - отримує жорстку реакцію аж до притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності.

Так, протягом шести місяців 2012 року відносно 40 працівників органів, установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, які вчинили правопорушення з корупційними ознаками, було винесено судові рішення про адміністративну відповідальність згідно з Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції». Порушено 39 кримінальних справ за протизаконні дії працівників при виконанні службових обов'язків (при цьому значна кількість справ - за вимагання та отримання хабара від засуджених та їх родичів для вирішення питання умовно-дострокового звільнення).

Керівництвом УДПтС України регулярно проводиться прийом громадян, розглядаються звернення. Постійно працює телефон довіри, за яким громадяни можуть зробити заяву, навіть анонімно.

По кожній інформації про порушення законності з боку працівників проводиться всебічна перевірка та вживаються відповідні заходи реагування. Постійно вивчаються публікації у засобах масової інформації та вживаються заходи реагування.

Водночас необхідно зазначити, що нерідко інформація, яка оприлюднюється для широкого загалу, в більшості випадків носить емоційний і популістський характер, не може бути підтверджена документально, а відтак – не може мати офіційної реакції.

Іноді окремі громадяни та представники засобів масової інформації, не володіючи необхідною інформацією про умови перебування засуджених в установах та особливостями кримінальної субкультури, безапеляційно сприймають вигадані історії про "виживання" або "беспредел" в установах ДПтС України.

Нерідко, це "смажені історії ", що нагадують художні телесеріали, тому що не мають прізвищ, дат, інших деталей, що могли б ідентифікувати порушників закону серед персоналу. І, мабуть, не кожна людина, отримуючи подібні історії, задається питаннями, на кшталт: "Чим харчуються засуджені в установах і як живуть роками, якщо їжа не їстівна, якщо їх вбивають майже щодня?", "Чому засуджені навіть після звільнення не заявляють про порушення закону з боку персоналу?". Або, наприклад, багато кому відомо, що азартні ігри є невід'ємним елементом кримінальної субкультури. При цьому навряд чи хтось задумується звідки засуджені беруть гроші, щоб розрахуватися з боргами? Напевно засуджений не скаже своїм рідним, що йому потрібні гроші щоб віддати ігровий борг. А якщо треба заплатити, щоб зберегти здоров'я, щоб хоч щось поїсти, щоб достроково звільнитися – це інша справа! Деякі засуджені для отримання грошей використовують ще низку способів, передбачених законами, але нажаль не державними, а злодійськими.

Якщо хтось зауважить, що це стосується не усіх засуджених, які перебувають у місцях позбавлення волі, це буде правильно! Узагальнення неприпустимі у питаннях, які стосуються тисяч людей. Наведемо приклад. На початку 2012 року ДПтС України було проведено анкетування серед засуджених, які вчинили повторні злочини протягом невідбутої частини покарання після умовно-дострокового звільнення з установ виконання покарань.

На думку опитаних (60% яких під час відбування покарання навіть не піддавалися дисциплінарним стягненням!) 3% з них у період відбування покарання набули нових злочинних навичок, 24% вказали на вплив щодо них традицій і звичаїв злочинного середовища, 19% вважають неможливим уникнути вчинення повторного злочину після звільнення, 15% вважають джерелом засобів існування після звільнення лише протизаконну діяльність. До речі, лише 10% з опитаних після звільнення стикнулися з недоброзичливим ставленням оточуючих.

В аспекті участі ДПтС України у вирішенні соціально-побутових питань засуджених після звільнення, варто зазначити, що в Україні існує спеціальний закон "Про соціальну адаптацію осіб, які відбувають чи відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк". Закон визначає загальні засади соціальної адаптації осіб, які відбувають чи відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, засади участі у соціальній адаптації цих осіб підприємств, установ та організацій, об'єднань громадян, а також фізичних осіб.

Згідно з зазначеним законом, адміністрації установ ДПтС України здійснює заходи попереднього сприяння особам, що звільняються у вирішенні їх соціально-побутових питань.

Протягом 5 місяців 2012 року з установ Державної пенітенціарної служби на територію України звільнено майже 16 тис. осіб, з яких 15 тис. звільнено за вказаним в заявах місцем проживання.

143 особи, які не мали соціальних зв'язків, за попереднім погодженням направлено до закладів соціальної адаптації; 116, які потребували сторонньої допомоги, направлено до будинків-інтернатів; 69, які потребували медичної допомоги, направлено до лікувальних закладів.

При звільненні 5,6 тис. особам надано матеріальну допомогу; 1,7 тис. звільнених за сприяння адміністрації установ під час відбування покарання оформлено паспорти громадянина України; 493 особам, які виявили бажання укласти шлюб, надано сприяння у його реєстрації.

Згідно з повідомленнями про звільнених, які отримали установи ДПтС України, протягом місяця після звільнення 69% осіб були зареєстровані за обраним місцем проживання, 35% - працевлаштовані, 130 осіб зареєстровані Державною службою зайнятості як безробітні.

Для підвищення успішності реінтеграції засуджених у суспільство після звільнення в установах ДПтС України створені умови для отримання загальної середньої та професійно-технічної освіти. Так, лише у 2011/2012 навчальному році у загальноосвітніх навчальних закладах при установах навчалися 14 тис. засуджених, 4,6 тис. отримали документи про загальну середню освіту. Майже 12 тис. засуджених отримали робітничі професії відповідно до державних стандартів професійно-технічної освіти. 55 осіб навчається у вищих навчальних закладах за дистанційною (заочною, кореспондентською) формою навчання.

Варто зазначити, що вищезгадані умови, створені в пенітенціарних установах та спрямовані на успішну соціальну адаптацію засуджених, реалізуються в період ізоляції їх від суспільства і не можуть бути вирішальними для повної успішності цього процесу. Основну роль відіграє особисте бажання самого засудженого, який звільняється з місць позбавлення волі, досягти очікуваного результату.

Якщо повернутися до результатів зазначеного вище дослідження, слід зазначити, що основними труднощами соціальної адаптації після звільнення 34% респондентів вважають неможливість знайти роботу навіть за наявності професії, 21% - відсутність достатніх коштів, 11% - відсутність житла, 8% - напружені відносини у сім"ї, 7% - відсутність реєстрації. Тим не менше 47% осіб після звільнення не зверталися за допомогою до державних органів (з яких 17% - з причини недовіри, а 26% - вважали, що не мають такої потреби). 43% звільнених осіб вважають, що не змогли пристосуватися до життя на волі.

Таким чином, слід зазначити, що питання якісної підготовки засуджених до звільнення, сприяння їм у постпенітенціарній адаптації та забезпечення законності при виконанні співробітниками органів і установ ДПтС України своїх службових обов’язків – пріоритетні напрямки в роботі відомства і ці питання перебувають під постійним контролем у керівництва Державної пенітенціарної служби України.

О.Б. Янчук, 
начальник департаменту 
кримінально-виконавчої інспекції 
та соціально-психологічної роботи
з засудженими, 
полковник внутрішньої служби

Зараз на сайті

На даний момент 12 гостей на сайті