Вибірка за тематичними розділами статей, публікацій, розробок, навчальних посібників, методичних рекомендацій, корисної для пенітенціарія інформації, що стосується соціально-правових, психолого-педагогічних, професійних, організаційних та інших аспектів діяльності кримінально-виконавчої служби України та інших держав.

С. В. Кушнарьов, заступник начальника науково-дослідної лабораторії психоло­гічного забезпечення діяльності органів внутрішніх справ Державного науково-дослідного інституту МВС України, кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник
"Сучасні методи діагностики базових соціальнихцінностей у неповнолітніх засуджених"
(стаття, науковий журнал “Юридична психологія та педагогіка” – 2011 – №1(9))

В статті розкрито сучасні діагностичні підходи і розвиток базових соціальних цінностей у малих групах неповнолітніх засуджених. Висвітлено особливості мікросередовища неповнолітніх засудже­них у виховних колоніях.

З початку 90-х років минулого століття стала чітко відбуватися трансформація ціннісних орієнтацій молоді. У певної частини з них з’явилася стала тенденція відсутності поваги до законослухняної поведінки.
Соціологічне дослідження, проведене фахівцями лабора­торії соціальної педагогіки Інституту проблем виховання НАПН України, показало, що сучасна молодь – це нове покоління українських громадян із радикально зміненими за останні десятиліття мотивами поведінки, моральними ціннос­тями, соціально-професійними орієнти­рами. До того ж існує достатньо значна група молоді, яка вже не живе або не хоче жити відповідно до норм і законів нашого суспільства, внаслідок чого стає об’єктом роботи правоохоронних органів. Так, за інформацією Державного науково-дослідного інституту МВС України, лише протягом 2009 р. було зафіксовано 15 445 зло­чинів, учинених неповнолітніми або за їх участю. З них: умисні вбивства – 100, умисні тяжкі тілесні ушкодження – 172, зґвалтування – 67, розбої – 591, грабежі – 2451, хуліганства – 880, крадіжки – 7385. Деякі злочини, що вчинені неповнолітніми, вражають своєю жорстокістю і цинізмом.
Динаміка злочинності неповнолітніх дає підстави прогнозувати її реальне примноження. Статистика, факти, спеціальні дослідження наочно підтверджують, що підліткова злочинність в Україні активно прогресує. Як наслідок, у виховних колоніях Державного департа­менту України з питань виконання покарань станом на 1 березня 2010 р. відбували кримінальне покарання 1475 неповнолітніх.
У літературі неодноразово зазначалося, що соціальна ізоляція неповнолітніх правопорушників у пенітенціарних устано­вах викликає суттєві зміни особистості неповнолітнього і, відпо­відно, його системи цінностей. Це пояснюється, насамперед, такими специфічними умовами:

  1. по-перше, особистість набуває особливого правового поло­ження, яке полягає в обмеженні її прав і свобод (примусовість і контрольованість утримання у замкненому середовищі, суттєве обме­ження в реалізації своїх потреб, неминучі критичні зміни у психічних станах, ослабленість фізичного здоров’я і підвищена залежність від соматичних та інфекційних захворювань, типових для місць позбавлення волі);
  2. по-друге, на особистість в умовах соціальної ізоляції наклада­ються специфічні обов’язки, в яких звичайні для будь-якого неповнолітнього моральні норми набувають правового характеру і їх порушення призводять до правових наслідків;
  3. по-третє, сам факт соціальної ізоляції для особистості має характер стигматизації*: неповнолітній, ізольований від суспільства, набуває офіційного статусу злочинця (або правопорушника), який підлягає кримінальному покаранню або примусовим заходам виправлення;
  4. по-четверте, ізоляція від суспільства пов’язана з примусо­вими змінами образу життя і включенням неповнолітнього в нові соціальні процеси, які особливим чином регулюють загальноосвітнє навчання, працю у виробничих майстернях, дозвілля, участь у громадському житті відділення колонії;
  5. по-п’яте, соціально ізольованінеповнолітні перебувають у специфічному середовищі, яке складається з педагогічно занед­баних осіб, у яких панують негативні соціальні норми, цінності, традиції.

У таких далеко несприятливих із педагогічного погляду умовах виникає колізія між спрямованістю виховного впливу на засудженого з боку вихователів і постійним, нерідко антисус­пільним, впливом на його поведінку з боку найближчого соціального оточення. Водночас мікросередовище виступає як значимий соціально-психологічний чинник, що знижує ефективність виховного впливу на особистість засудженого.
Оскільки проблема формування базових соціальних цін­ностей у малих групах неповнолітніх засуджених має міждис­циплінарний характер, нами детально проаналізовано можли­вості методичного арсеналу сучасної психології і педагогіки. За результатами аналізу встановлено, що з усього розмаїття існуючих методик для діагностики базових соціальних цінностей найбільш доцільно застосовувати методику Шалома Шварца для вивчення цінностей особистості, вербальний проективний тест Must-тест для визначення життєвих цінностей особистості (запропонований П. Івановим та Є. Колобовим), а також метод оцінення морального розвитку особистості, розроб­лений фахівцями Білоруської медичної академії післядипломної освіти та Білоруського центру медичних технологій.
Таким чином, нині існує певний перелік психологічних методів і методик, спрямованих на діагностику соціальних цінностей, які повною мірою можна застосовувати і в пенітен­ціарній установі.
Однак специфіка проведення дослідження в місцях позбавлення волі не завжди дає позитивні результати під час застосування психолого-педагогічних методів у роботі з неповнолітніми засудже­ними. Так, наприклад, в умовах пенітенціарних установ ускладнена реалізація методу спосте­реження. Існують труднощі інформаційного плану при проведенні опитування. Неповнолітні засуджені часто не дають об’єктивної інформації про свої неформальні стосунки, неохоче йдуть на контакт з дослідником. До того ж психологічний захист із боку неповнолітніх засуджених, підвищена насторо­женість до дослідника, незрозумілість поставлених запитань, нещирість у відповідях, а нерідко ігнорування процедури тестування чи опиту­вання негативно позначається на резуль­татах дослідження. Крім того, існуючі методи дають лише тимчасовий зріз взаємостосунків засуд­жених у малих групах. Водночас динаміка інтер (між групами) й інтрагрупових (усередині групи) взаємодій неповнолітніх засуджених нерідко випадає з поля зору дослідника.
За таких умов найбільш доцільним і доступним методом в умовах пенітенціарної установи є, на нашу думку, цілеспрямоване спостереження (на одних етапах дослідження воно може бути систематичним, на інших – вибірковим) й фіксація частоти, тривалості комунікативних актів (контактів) серед пар засуджених і визначення малих груп за максимумом цих контактів. Реєстрацію міжособистісних і міжгрупових контактів доцільно проводити опосередковано, використовуючи метод спостереження за поведінкою засуджених у різних видах діяльності і групових діях, значимих ситуаціях (наприклад, конфліктних). Як приклад групових дій, що можуть бути об’єктом спостереження з виявлення міжособистісних і міжгрупових контактів, можуть бути: вільне шикування засуджених і їх пересування до їдальні, на навчання, роботу; розміщення в їдальні, навчальному класі, гуртожитку і т.д.
Надійність і достовірність отриманих даних методом спостере­ження залежить від кількості спостережень і професіо­налізму спосте­рігача. Чим більша кількість спосте­режень, тим вища очікувана надій­ність отриманих емпіричних даних. Якісне оцінення надійності методу спостере­ження підвищується, якщо крім цього використо­вуються ще резуль­тати вивчення цих же груп, але отримані іншими методами, наприклад, з допомогою опитування, інтерв’ю, соціометрії тощо.
У специфічних умовах виховання, розвитку особистості в пенітенціарній установі, формується особлива внутрішня позиція, яка виявляється у слабкій орієнтованості на майбутнє, емоційній сплощеності, зниженні ставлень до себе, уперед­женості стосовно дорослих, ровесників, імпульсивності, неусві­домленості й несамостій­ності поведінки, ситуативності мислення і поведінки. Дефекти в інтелектуальному й емоційно-вольовому розвитку, брак адекватних форм спілкування (тюремна субкультура) призводять до того, що до більшості життєвих ситуацій неповнолітні засуджені виявляються значно менше підготовленими.
За таких умов особливої значимості набуває діяльність пенітенціарної системи щодо виправлення і ресоціалізації засуджених, оскільки від правильної організації навчально-виховної роботи в місцях позбавлення волі не в останню чергу залежить успіх заходів із попередження правопорушень у суспільстві.
Як уже зазначалося, як адекватні методи діагностики базо­вих соціальних цінностей неповнолітніх засудженихбуло об­рано метод оцінення морального розвитку особистості, а також методику Ш. Шварца для вивчення цінностей особистос­ті.
На думку професора ієрусалимського університету Ш. Шварца [1], базові людські цінності існують в усіх культурах і являють універсальні потреби людського існування (біологічні потреби, необхідність координації соціальної взаємодії і вимоги функціо­нування групи). Цей учений відібрав цінності, виділені попередніми дослідниками, а також виявлені ним самим у релігійних і філософських працях, присвячених цінностям різних культур. Потім згрупував їх у десять мотиваційно-відмінні типи, які, на його думку, охоплюють базові типи відповідно до їх центральної цілі:

  • влада(рower) – соціальний статус, домінування над людьми і ресурсами;
  • досягнення(аchievement) – особистий успіх відповідно до соціальних стандартів;
  • гедонізм(нedonism) – насолода або чуттєве задоволення;
  • стимуляція(stimulation) – хвилювання і новизна;
  • самостійність(self-direction) – самостійність думки і дії;
  • універсалізм(universalism) – розуміння, терпимість і захист добробуту всіх людей і природи;
  • доброта(вenevolence) – збереження і підвищення добробуту близьких людей;
  • традиція(tradition) – повага й відповідальність за культурні і релігійні звичаї та ідеї;
  • конформність(сonformity) – стримування дій і збуджень, які можуть зашкодити іншим і не відповідають соціальним очікуванням;
  • безпека(security) – безпека і стабільність суспільства, відносин і самого себе.

Згідно з теорією Ш. Шварца [1; 2], цінності особистості існують на двох рівнях: на рівні нормативних ідеалів і індивіду­альних пріоритетів.
Перший рівень більш стабільний і відображає уявлення людини про те, як потрібно чинити, визначаючи тим самим її життєві принципи поведінки.
Другий рівень більш залежний від зовнішнього середовища, наприклад, від групового тиску і співвідноситься з конкретними вчинками людини.
З одного боку, ціннісні пріоритети, які превалюють у суспільстві, – це ключовий елемент у культурі. Ціннісні пріоритети індивідів являють центральні цілі, що пов’язані з усіма аспектами їх поведінки. З другого боку, на цінності справляється прямий вплив повсякденного досвіду у мінливому економічному і соціально-політичному контексті. Тому цінності виступають індикатором для простежування процесів соціальних і індивіду­альних змін, що виникають у результаті історичних, соціальних і особистих подій. Крім того, вони можуть бути закладені в основу вивчення відмінностей між соціальними культурами і субкульту­рами, які з’являються у міру того, як соціальні спільноти розвива­ються в певних напрямах у результаті їх унікального досвіду.
Цінності й ціннісні орієнтації зазвичай розглядаються як індивідуальні форми репрезентації суспільних (культурних, групових і т.д.) цінностей.
Таким чином, ціннісні орієнтації являють собою основні форми функціонування цінностей на рівні особистості.
Модифікація методики Ш. Шварца здійснювалася в кілька етапів. Спочатку було виконано переклад тексту методики з англійської мови, на російську потім на українську. Перевірка його точності здійснювалася шляхом зворотного перекладу. Коректність українського перекладу перевірялася філологами (Г. В. Боярко, В. Ф. Крашениця, О. В. Кушнарьова, О. В. Пасіч­ник, І. В. Смирнова, Д. М. Супрун, І. М. Тростюк).
У процесі модифікації було внесено незначні зміни у формулювання деяких пунктів опитувальника й інструкцію методики Ш. Шварца. Адекватність перекладу й остаточний модифікований варіант схвалені фахівцями Державного науково-дослідного інституту МВС України та Академії управ­ління МВС (нині – інститут управління НАВС).
Безпосередня адаптація методики Ш. Шварца здійсню­валася протягом 2009 р. у пенітенціарному соціумі (Прилуцька та Мелітопольська виховні колонії). До дослідження було залучено 85 неповнолітніх засуджених, з них: 57 хлопців і 28 дівчат (віковий діапазон – від 14 до 18 років).
Для кожної групи респондентів на рівні нормативних ідеалів і на рівні індивідуальних пріоритетів було підраховано середній бал для кожного з 10 типів цінностей. Результати представлено в таблицях 1 і 2.
Середні показники дають змогу судити про співвідно­шення значимості цінностей у різних групах респондентів.
Таблиця 1
Середні показники значимості типів цінностей на рівні нормативних ідеалів у неповнолітніх засуджених (%)

Тип цінностей 1 ранг 2 ранг 3 ранг 4 ранг 5 ранг 6 ранг 7 ранг 8 ранг 9 ранг 10 ранг
Конформ­ність 6,77 8,47 16,94 10,16 16,94 8,47 10,16 11,86 5,08 5,08
Традиції 3,38 1,69 3,38 3,38 8,47 11,86 18,64 25,42 15,25 10,16
Доброта 8,47 15,25 5,08 23,72 13,55 10,16 5,08 10,16 3,38 3,38
Універ­салізм 5,08 5,08 13,55 11,86 11,86 15,25 18,64 8,47 10,16 1,69
Самостій­ність 6,77 23,72 18,64 10,16 15,25 8,47 8,47 8,47 0 0
Стимуля­ція 25,42 11,86 11,86 13,55 1,69 8,47 5,08 8,47 6,77 6,77
Гедонізм 37,28 10,16 13,55 3,38 13,55 8,47 10,16 1,69 6,77 0
Досяг­нення 11,86 11,86 15,25 18,64 16,94 15,25 5,08 3,38 1,69 0
Влада 3,38 5,08 10,16 6,77 3,38 8,47 15,25 15,25 16,94 6,77
Безпека 8,47 11,86 10,16 20,33 16,94 13,55 11,86 1,69 3,38 1,69

 Таблиця 2
Середні показники значимості типів цінностей на рівні індивідуальних пріоритетів у неповнолітніх засуджених (%)

Тип цінностей 1 ранг 2 ранг 3 ранг 4 ранг 5 ранг 6 ранг 7 ранг 8 ранг 9 ранг 10 ранг
Конформ­ність 1,69 3,38 8,47 10,16 20,33 13,55 22,03 11,86 6,77 3,38
Традиції 1,69 3,38 8,47 5,08 10,16 22,03 20,33 16,94 6,77 3,38
Доброта 8,47 6,77 16,94 18,64 18,64 13,55 13,55 3,38 1,69 0
Універ­салізм 8,47 13,55 16,94 18,64 18,64 8,47 11,86 1,69 1,69 0
Самостій­ність 8,47 16,94 18,64 15,25 23,72 6,77 5,08 5,08 0 0
Стимуля­ція 22,03 22,03 13,55 13,55 1,69 13,55 5,08 3,38 3,38 0
Гедонізм 40,67 13,55 15,25 13,55 1,69 8,47 0 5,08 1,69 0
Досяг­нення 23,72 18,64 13,55 11,86 8,47 8,47 5,08 8,47 0 0
Влада 0 3,38 10,16 11,86 10,16 11,86 15,25 16,94 15,25 3,38
Безпека 5,08 10,16 11,86 20,33 25,42 15,25 10,16 1,69 1,69 0

У подальшому кожному типу цінностей відповідно до величини середнього показника було присвоєно ранг від 1 до 10. Ранги визначалися окремо для кожної вибірки респондентів. Ранги від 1 до 3, що присвоєні відповідним цінностям, розглядаються як показник їх високої значимості у групі респондентів. Ранги від 7 до 10 свідчать, напроти, про їх низьку значимість для респондентів досліджуваної групи. Результати ранжирування представлено в таблицях 3 і 4.
Таблиця 3
Рангові значення типів цінностей на рівні нормативних ідеаліву неповнолітніх засуджених

Тип цінностей 1
ранг
2
ранг
3
ранг
4
ранг
5
ранг
6
ранг
7
ранг
8
ранг
9
ранг
10
ранг
Конформність 4 5 10 6 10 5 6 7 3 3
Традиції 2 1 2 2 5 7 11 15 9 6
Доброта 5 9 3 14 8 6 3 6 2 2
Універсалізм 3 3 8 7 7 9 11 5 6 1
Самостійність 4 14 11 6 9 5 5 5 0 0
Стимуляція 15 7 7 8 1 5 3 5 4 4
Гедонізм
 
22 6 8 2 8 5 6 1 4 0
Закінчення табл. 3
Тип цінностей 1
ранг
2
ранг
3
ранг
4
ранг
5
ранг
6
ранг
7
ранг
8
ранг
9
ранг
10
ранг
Досягнення 7 7 9 11 10 9 3 2 1 0
Влада 2 3 6 4 2 5 9 9 10 4
Безпека 5 7 6 12 10 8 7 1 2 1

Таблиця 4
Рангові значення типів цінностей на рівні індивідуальних пріоритетів у неповнолітніх засуджених

Тип цінностей 1
ранг
2
ранг
3
ранг
4
ранг
5
ранг
6
ранг
7
ранг
8
ранг
9
ранг
10
ранг
Конформність 1 2 5 6 12 8 13 7 4 2
Традиції 1 2 5 3 6 13 12 10 4 2
Доброта 5 4 10 11 11 8 8 2 1 0
Універсалізм 5 8 10 11 11 5 7 1 1 0
Самостійність 5 10 11 9 14 4 3 3 0 0
Стимуляція 13 13 8 8 1 8 3 2 2 0
Гедонізм 24 8 9 8 1 5 0 3 1 0
Досягнення 14 11 8 7 5 5 3 5 0 0
Влада 0 2 6 7 6 7 9 10 9 2
Безпека 3 6 7 12 15 9 6 1 1 0

Аналіз величини рангів, які обіймають певні цінності у порівнянні з іншими, дає змогу узагальнити про їх відносну значимість для окремих респондентів або дослідженої вибірки.
Як видно з наведених вище таблиць 1 і 3, на рівні нормативних ідеалів (тобто на рівні переконань) для обстеженої вибірки найбільш значимими для хлопців і дівчат є цінності гедонізму (насолода або чуттєве задоволення), стимуляції (хвилювання і новизна), а також самостійності (самостійність думки і дії).
Відповідно в таблицях 2 і 4 показано, що на рівні індивіду­альних пріоритетів (тобто в конкретних учинках) у найбільшому ступені виявляються такі цінності, як гедонізм, досягнення (особистий успіх відповідно до соціальних стандартів) і стимуляція.
Найменш значимими на рівні нормативних ідеалів виявилися традиції, влада, універсалізм, а на рівні індивіду­альних пріоритетів – традиції, влада, конформність .
У силу того, що цінності особистості утворюють дина­мічну систему, можлива ще одна лінія аналізу. Це може бути аналіз зв’язків між типами цінностей. Для вивчення характеру відношень між цінностями в межах однієї системи підраховуються коефіцієнти кореляції між значимістю типів цінностей на рівні нормативних ідеалів і на рівні індивідуальних пріоритетів для кожної групи респондентів. Значення коефіцієнта кореляції дають змогу судити про наявність статистично значимого зв’язку між типами цінностей.
У нашому дослідженні ми намагалися розширити коло діагностичних засобів. Для цього було модифіковано й апробовано метод оцінення морального розвитку особистості (розроблений фахівцями Білоруської медичної академії післядипломної освіти та Білоруського центру медичних технологій), який дає змогу судити про зміст присвоєних неповнолітніми засудженими моральних норм.
Оцінення морального розвитку особистості неповно­літнього засудженого здійснювалося за показником морального розвитку (ПМР), який являє собою середнє арифметичне (%) оцінення значимості для індивіда 20 основних моральних цінностей.
У межах цього методу оцінення ПМР змінюється в діапазоні від 20 % до 100 %. Для оцінення рівнів ПМР використовувалася така шкала: 20–40 % – низький; 41–60 % – середній, 61–80 % – високий; 81–100 % – дуже високий.
Валідність методу оцінення морального розвитку особистості перевірялася співставленням із даними методики дослідження моральної поведінки і моральних суджень, розробленої американським психологом Дж. Хопкінсом і моди­фікованою О. Подольським і Мунзером Аль-Шейхом.
Як гіпотезу висуваємо тезу про те, що існує вікова специфіка змісту моральних норм, на які підлітки реально орієнтуються.
Узагальнені показники морального розвитку особистості неповнолітніх засуджених представлено в таблиці 5.
Таблиця 5
Узагальнені показники морального розвитку особистості

 
Респонденти
Показники морального розвитку
особистості (%)
Дуже високий Високий Середній Низький
Неповнолітні засуджені Прилуцької та Меліто­поль­ської виховних коло­ній  40,67

 52,54

6,77  –
з них хлопці 13,55 28,81 6,77
дівчата 27,11 23,72
 

За результатами дослідження було встановлено, що неповнолітні засуджені, які виховувалися в повних і неповних родинах із позитивним родинним мікрокліматом, мають більш високий рівень морального розвитку, а також сформованість базових соціальних цінностей у порівнянні з тими, хто також виховувався у повних або неповних родинах, але з несприят­ливим мікрокліматом у родині (р < 0,005).
Отже, діагностика, формування і розвиток базових соціальних цінностей у малих групах неповнолітніх засуджених охоплює досить широке коло питань щодо особливостей взаємодії спецконтингенту пенітенціарних установ із середо­вищем, визначення його елементів, характеру міжособистісних і міжгрупових стосунків в умовах позбавлення волі, механізму соціально-психологічної адаптації до нових умов життя і соціального оточення, механізму утворення неофіційних малих груп і характеру спілкування у групах.
Усе це зумовлює надзвичайну актуальність, теоретичне і практичне значення обраної теми дослідження, насамперед, із кримінологічних, соціально-педагогічних і психологічних позицій. Водночас потребують подальшого дослідження проблеми формування правосвідомості (правової культури) у неповнолітніх засуджених, розвиток ідей адаптивної школи, яка працює в умовах пенітенціарних установ. Перспективним також залишається соціальний супровід дітей-сиріт і дітей, які позбавлені батьківського піклування, в пенітенціарних установах; запровадження не тюремних та альтер­нативних видів покарань, що не передбачають позбавлення волі підлітків. Не менш важливого значення набуває цілеспрямована підготовка майбутніх працівників пенітенціарної системи, формування в них свідомих знань, умінь і навичок у роботі з неповнолітніми засудженими.
Список використаних джерел
1. Schwartz S. H. Are there universal aspects in the structure and contents of human values/ Schwartz S. H. –Journal of Social Issues, 1994, 50.– Р. 19–45.
2. Schwartz S. H. Universals in the structure and content of values :Theoretical advances and empirical tests in 20 countries / S. H. Schwartz // In M. P. Zanna (Ed.) Advances in Experimental Social Psychology. – Orlando, FL:Academic. Vol. 25, 1992. – Р. 1–65.

 


*Стигматиза́ція [στíγμα – ярлик, тавро] – таврування, нанесення стигми. На відміну від слова таврування, слово стигматизація може означати навішування соціальних ярликів. У цьому смислі стигматизація – це асоціація певної якості (як правило, негативної) з конкретною людиною або групою людей, хоча цей зв’язок відсутній або не доведений. Стигматизація є складовою багатьох стереотипів.

 

Зараз на сайті

На даний момент 21 гостей на сайті