Вибірка за тематичними розділами статей, публікацій, розробок, навчальних посібників, методичних рекомендацій, корисної для пенітенціарія інформації, що стосується соціально-правових, психолого-педагогічних, професійних, організаційних та інших аспектів діяльності кримінально-виконавчої служби України та інших держав.

Пахомов І.В., Білоцерківське училище професійної підготовки персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України
"Пенітенціарна психологія в роботі персоналу ВКВСР"

В статті висвітлюється місце пенітенціарної психології в системі психологічних наук, її роль у роботі персоналу ВКВСР.

 

Закон України “Про Державну кримінально-виконавчу службу України”  покладає на персонал ДКВС зобов’язання неухильно виконувати закони України, додержуватися норм професійної етики, гуманно ставитися до засуджених та ув’язнених (ст.16) [1].

Ця норма закону відповідає міжнародним нормативно-правовим документам, які регламентують відбування кримінального покарання, звертають особливу увагу насамперед на особистість людини: як засудженого, так і персоналу. Цей принцип гуманізації та особистісного підходу відображений у Концепції реформування Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженої Указом Президента України від 25.04.2008 р. №401/2008 [2], а також у кримінально-виконавчому законодавстві України [3].

Відповідно до цього ДДУПВП, виходячи з вимогу ряду України щодо удосконалення державної політики у сфері виконання покарань, визначив одним з основних напрямків своєї діяльності впровадження стратегії соціального партнерства між персоналом та засудженими.

Головним змістом цієї стратегії ДДУПВП визначає формування системи взаємовідносин, що сприяє створенню в УВП «гуманного соціального середовища», забезпечує необхідний баланс інтересів між дотриманням визначених законодавством умов виконання покарання та задоволенням соціальних потреб кожної зі сторін.

Відповідно до цього персонал має усвідомити себе суб’єктом соціальної діяльності, а не лише виконавцем правових норм, та побудувати взаємовідносини таким чином, щоб сприяти розвитку у засуджених почуття відповідальності та тих нахилів та здібностей, які допоможуть їм повернутися до суспільства, жити з повагою до закону та самостійно заробляти на своє життя після звільнення, тобто, бути безпечними для держави.

Створення умов для повернення людини до суспільства є головним завданням усього пенітенціарного персоналу. Така філософія взаємовідносин знаходить сприйняття серед персоналу з огляду на позитивні професійні традиції в організації процесу виправлення та ресоціалізації засуджених.

Тому персонал ДКВС України  повинен знати особливості особистості засудженого, вміти вивчати їх, а також здійснювати на них позитивний психолого-педагогічний вплив. А для цього персонал повинен добре володіти основами пенітенціарної психології.

Психологія (від грецького «психея» - душа, «логос» - наука) – гуманітарна наука про факти, закономірності і механізми психіки,  на основі і за допомогою яких здійснюється керування поведінкою та діяльністю, що мають у людини особистісний характер [11].

Психологія одночасно є наукою і молодою, і давньою. Предмет її вивчення на протязі її розвитку істотно змінювався [11].

Відомо, що починаючи з давніх часів люди замислювалися не тільки над матеріальними, але й над духовними проблемами. Це обумовило появу релігії, яка намагалася відповісти на споконвічні питання про душу людини та сенс її життя. Тому предметом вивчення психології до ХVІІ ст. була душа людини. Звісно, психологія не була тоді самостійною наукою, тому існувала в рамках релігії.

Згодом, у ХVІІ ст. предметом вивчення психології стала свідомість людини, її світогляд, тому психологія існувала в рамках філософії. Основним методом її вивчення вважалося спостереження дослідника над собою та опис власних відчуттів.

У XIX ст. головна увага приділялася вивченню поведінки людини, як реакції на певні стимули. У цей період психологія стала самостійною наукою і предметом її вивчення стала поведінка людини.

На даний час предметом вивчення психології є психіка людини.

Психіка – це суб’єктивне відображення у свідомості людини предметів і явищ навколишньої дійсності (або об’єктів реальності) [11].

Психічні явища – це регулятори нашої поведінки. Психологія як наука покликана не просто описувати психічні явища, але узагальнювати їх, пояснювати і розкривати їхню сутність, встановлювати визначені закономірності, на основі яких можна було б з'ясувати причини психічних явищ і прогнозувати їх появу в майбутньому.

Сучасна психологія знаходиться на стику ряду наук. Вона займає проміжне положення між філософськими, природничими, соціальними та гуманітарними науками. Найтісніше психологія пов’язана з такими науками: філософією, соціологією, педагогікою, правознавством, медициною.

Близькість її до цих наук, навіть наявність галузей, спільно розроблюваних з деякими з них, ні в якій мірі не позбавляє її самостійності. В усіх своїх галузях психологія зберігає свій предмет дослідження, свої принципи, свої шляхи вивчення цього предмета. У центрі ж уваги завжди залишається людина з її особливостями.

Сучасна психологія стала тією областю знань людини, яка є одночасно і системою знань теоретичних положень, як фундаментальної науки, так і системою життєвих знань про проблеми та явища, відомі кожній людині із власного досвіду.

Серед головних завдань (функцій) психології виділяють [11]:

1. Вивчення психіки особистості (психологічна діагностика).

2. Цілеспрямований психологічний вплив на неї (психологічна корекція, психотерапія).

3. Профілактика негативних психічних явищ: самогубств, конфліктів, негативних психічних станів (психологічна профілактика).

4. Надання консультацій з психологічних питань (психологічне консультування).

5. Підвищення рівня психологічної компетентності людей (психологічна просвіта).

Галузі психології.

На сучасному етапі розвитку суспільства налічується більше 40 галузей психології.

Серед основних можна виділити такі галузі психології [11]:

1. Загальна психологія (вивчає психічні процеси, стани та властивості особистості);

2. Вікова психологія (вивчає психологічні особливості вікових груп);

3. Педагогічна психологія (вивчає психологічні особливості навчально-виховного процесу);

4. Психологія праці (вивчає психологічні особливості трудової діяльності людей);

5. Соціальна психологія (вивчає психологічні особливості міжособистісної взаємодії – спілкування, лідерство, соціальні ролі) ;

6. Психологія мистецтва (вивчає психологічні особливості створення та сприйняття творів мистецтва);

7. Медична психологія (вивчає психологічні особливості психічно та тілесно хворих людей);

8. Юридична психологія (психологічні особливості осіб, задіяних в юридичному процесі – підозрюваних, обвинувачених, ув’язнених, засуджених, працівників правоохоронних органів, потерпілих, а також певних юридичних дій – обшуків, допитів, очних ставок та інше).

Пенітенціарна психологія (від лат. "penitentiaries" – «каяття») - це галузь юридичної психології, яка вивчає факти, механізми, закономірності та розвиток психіки людей, включених у специфічні умови діяльності системи виконанню покарань (засуджених та персоналу) [12].

Тобто, предметом пенітенціарної психології є індивідуально- та соціально-психологічні особливості як засуджених (ув’язнених), так і персоналу.

Пенітенціарна психологія покликана не тільки розкривати ті чи інші закономірності функціонування психіки засудженого, але і аналізувати дійсні причини скоєного злочину та злочинної поведінки, окреслити шляхи впливу на свідомість засудженого з метою виправлення та ресоціалізації.

Пенітенціарна психологія межує з такими науками: пенітенціарною філософією, пенітенціарною психологією, кримінально-виконавчим правом, кримінальною соціологією, кримінологією, професійною етикою і естетикою.

Засуджені – особи, які відрізняються складними індивідуальними психічними станами, морально-психологічними особливостями, які повинен знати кожен суб’єкт процесу ресоціалізації. Саме за таких умов виправлення, та й в цілому і ресоціалізації не буде здаватися міфом, навіяним пенітенціарною політикою науковців.

 

Як і кожна наука пенітенціарна психологія ставить перед собою наступні завдання [13]:

1. Вивчати індивідуально- та соціально-психологічні особливості засуджених (ув’язнених) та персоналу.

Вивчення психологічних особливостей засуджених (ув’язнених) здійснює психолог УВП чи СІЗО, який діє згідно Наказ ДДУПВП від 05.06.2007 № 145 "Про затвердження Положення про психолога установи виконання покарань та слідчого ізолятора" [4]. Вивчення психологічних особливостей персоналу, який приймається на службу здійснюється у спеціальній психофізіологічний лабораторії Обласної військово-лікарської комісії.

2. Здійснювати позитивний психолого-педагогічний вплив на особистість засуджених (ув’язнених) та персоналу.

Як правило, психокорекційну чи психотерапевтичну роботу із засудженими (ув’язненими) здійснює психолог УВП чи СІЗО у спеціально обладнаному приміщенні (кімнаті психоемоційного розвантаження) [4]. Виховну роботу із засудженими (ув’яз-неними) безпосередньо здійснюють начальники відділень соціально-психологічної служби [6].

Психокорекційну роботу з персоналом може здійснювати психолог УВП чи СІЗО, виховну роботу – безпосередні начальники (з персоналом ВКВСР – начальник ВКВСР, з начальником ВКВСР – заступник начальника УВП чи СІЗО з СВ та ПР), а також персонал ВРОС. Виховна робота з персоналом здійснюється згідно наказу ДДУПВП від 24.10.2003 № 196 "Про затвердження Положення про організацію виховної роботи з персоналом  КВС" [5].

3. Здійснювати комплекс заходів, спрямованих на профілактику негативних психологічних явищ, як серед засуджених (ув’язнених), так і серед персоналу.

Профілактику негативних психологічних явищ (конфліктів, самогубств, професій-ної деформації, негативних психічних станів, алкоголізації, порушень дисципліни) серед персоналу мають здійснювати безпосередні начальники, а також персонал ВРОС в рамках проведення виховної роботи з ними [5]. При необхідності до цієї роботи можуть залучатися психологи УВП чи СІЗО.

Профілактика самогубств серед персоналу УВП чи СІЗО здійснюється згідно методичних рекомендацій «Психологічна профілактика суїцидальної поведінки працівників органів внутрішніх справ» [14].

Профілактику негативних психологічних явищ (конфліктів, самогубств, негатив-них психічних станів, порушень дисципліни, проявів субкультури) серед засуджених (ув’язнених) мають здійснювати усі працівники УВП чи СІЗО, насамперед начальники відділень та психологи [4,6].

Профілактика самогубств засуджених (ув’язнених) регламентується Вказівкою ДДУПВП від 08.12.2005 № 4744/Кл "Методичні рекомендації щодо організації профілактики самогубств серед осіб, які тримаються в установах виконання покарань" [8], профілактика конфліктів – методичними рекомендаціями ДДУПВП «Профілактика та врегулювання конфліктних ситуацій серед засуджених в УВП» [9].

4.  Здійснювати психологічне консультування як засуджених (ув’язнених), так і персоналу.

Психологічне консультування персоналу може проводити психолог УВП чи СІЗО. Як правило, він надає персоналу консультації з питань, пов’язаних з особливостями психіки засуджених (ув’язнених), методикою виховної роботи з ними. Також він надає психологічні консультації засудженим (ув’язненим) за їх запитами [4].

5. Підвищувати рівень психологічної компетентності як серед засуджених (ув’язнених), так і серед персоналу.

Підвищення рівня психологічної компетентності засуджених (ув’язнених) здійснюється психологом УВП чи СІЗО здійснюється починаючи з їх прибуття до установи. У відділенні КДіР психолог проводить із засудженими ознайомлювальну бесіду, під час якої розповідає їм про психологічну службу установи, наголошує, в яких випадках вони можуть звертатися до психолога [10].

Підвищення рівня психологічної компетентності персоналу здійснюється в рамках службової підготовки, яка регламентується наказом ДДУПВП від 23 вересня 2008 р. № 248 «Про затвердження Положення про організацію професійної підготовки персоналу ДКВС України» [7]. На заняттях зі службової підготовки психолог надає персоналу знання щодо основ пенітенціарної педагогіки та психології.

Виходячи тільки з одного списку завдань, можна зробити висновки про актуальність і велику практичну значимість питань, які повинна розкривати пенітенціарна психологія.

Література:

1. Закон України від 23.06.2005 № 2713-IV "Про Державну кримінально-виконавчу службу України"

2. Указ Президента України від 25.04.2008 р. 401/2008 «Про Концепцію реформування Державної кримінально-виконавчої служби України»

3. Кримінально-виконавчий кодекс України: чинне законодавство зі змінами та доповненнями станом на 15 вересня 2008 р. - К.: Вид-во Паливода А.В. - 88  с.

4. Наказ ДДУПВП від 05.06.2007 № 145 "Про затвердження Положення про психолога установи виконання покарань та слідчого ізолятора"

5. Наказ ДДУПВП від 24.10.2003 № 196 "Про затвердження Положення про організацію виховної роботи з персоналом  КВС"

6. Наказ ДДУПВП від 17.03.2000 № 33 "Про затвердження положень, що регламентують діяльність соціально-психологічної служби установи виконання покарань".

7. Наказ ДДУПВП від 23.09.2008 р. № 248 «Про затвердження Положення про організацію професійної підготовки персоналу ДКВС України»

8. Вказівка ДДУПВП від 08.12.2005 № 4744/Кл "Методичні рекомендації щодо організації профілактики самогубств серед осіб, які тримаються в установах виконання покарань"

9. Вказівка ДДУПВП «Профілактика та врегулювання конфліктних ситуацій серед засуджених в УВП» // Збірник нормативних документів і методичних рекомендацій з питань організації виховної та соціально-психологічної роботи серед осіб, засуджених до позбавлення волі (уклад.: С.Скоков, Ю.Олійник, О.Янчук), - К.: МП Леся, 2002 - С.305-309.

10. Вказівка ДДУПВП «Особливості організації роботи психолога з новоприбулими засудженими» // Збірник нормативних документів і методичних рекомендацій з питань організації виховної та соціально-психологічної роботи серед осіб, засуджених до позбавлення волі (уклад.: С.Скоков, Ю.Олійник, О.Янчук), - К.: МП Леся, 2002 - С.293-304.

11. Загальна психологія: Підруч. для студентів вищ. навч. закладів / За заг. редакцією С.Д.Максименка. – К.: Форум, 2000. – 319 с.

12. Основи пенітенціарної психології / Крейдун Н.П., Лактіонов О.М., Сорока А.В., Скоков С.І.: Навчальний посібник. - Х.: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2007. - 140 с.

13. Пенитенциарная психология / Ю.А. Дмитриев, Б.Б. Казак. - Ростов н/Д: Феникс, 2007. - 688 с.

14. Яковенко С.І. Психологічна профілактика суїцидальної поведінки працівників органів внутрішніх справ: методичні рекомендації. - К.: РВВ КІВС, 2000. – 119 с.

 

Зараз на сайті

На даний момент 30 гостей на сайті