Вибірка за тематичними розділами статей, публікацій, розробок, навчальних посібників, методичних рекомендацій, корисної для пенітенціарія інформації, що стосується соціально-правових, психолого-педагогічних, професійних, організаційних та інших аспектів діяльності кримінально-виконавчої служби України та інших держав.

Т. В. Івашева (викладач циклу загальноправових дисциплін Білоцерківського училища професійної підготовки персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України), "Представництво неповнолітньої особи у кримінальному провадженні"

У статті розкрито поняття "законний представник" неповнолітньої особи та визначено його права згідно з КПК України.

Події на Сході України, глибока економічна криза, міграційні процеси, негативним чином позначаються на всіх сторонах життя наших громадян і, у першу чергу, дітей та підлітків. Об’єктивні труднощі, викликані сьогоденними реаліями, соціальна нестабільність, збільшення кількості неблагополучних родин зумовлюють зростання протиправних діянь, які скоюють (чи до яких залучаються) неповнолітні. Протиправна поведінка неповнолітніх характеризується неповнотою усвідомлення скоюваних ними протиправних дій, їх мотивів і цілей, негативним впливом найближчого оточення, а також неправильним вихованням, відсутністю належного догляду за дітьми батьків (осіб, що їх замінюють) тощо.
Під час здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх суди зобов'язані забезпечувати точне й неухильне застосування чинного законодавства, своєчасний та якісний їх розгляд, керуватися Конституцією України, Кримінальним кодексом України (КК), Кримінальним процесуальним кодексом України ( далі - КПК), положеннями інших нормативно-правових актів України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, зокрема, Конвенцією ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, Мінімальними стандартними правилами ООН, що стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх від 29 листопада 1985 року («Пекінські правила»), а також враховувати практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) [6].
У цілому, кримінальні провадження щодо неповнолітніх в Україні врегульовані тими ж правилами та базуються на тих самих принципах, що й провадження, які здійснюються щодо дорослих. Однак у певних випадках деякі процедури та правила адаптуюються до потреб неповнолітніх. Прикладами такої адаптації є положення КПК щодо обов’язкової участі захисника у провадженнях щодо неповнолітнього підозрюваного/обвинуваченого; обов’язок суду дослідити та врахувати умови життя та виховання неповнолітнього при визначенні міри покарання; право суду за певних умов застосувати примусові заходи виховного характеру замість покарання тощо [8].
Важливою процесуальною гарантією забезпечення інтересів неповнолітнього у кримінальному процесі є участь батьків або осіб, що їх замінюють. За українським законодавством вказані особи є «законними представниками». Представництво - це правовідношення, відповідно до якого одна особа (представник) на підставі набутих нею повноважень виступає і діє від імені іншої особи, яку представляє. Якщо відносини представництва виникають за прямою вказівкою закону, цей вид представництва називають законним. Так, законними представниками неповнолітніх дітей виступають батьки, усиновителі та опікуни. Особливістю цього виду представництва є те, що особа, яку представляють, не бере участі у призначенні представника, а повноваження представника безпосередньо визначаються законом. Законодавчо визначена назва «законний представник», не відображає належним чином його функції, обов’язки та права у кримінальному процесі. Він не здійснює юридичних дій від імені іншої неповнолітньої особи (як представник юридичної особи у кримінальному процесі, або законний представник у цивільно-процесуальних, або представник за законом у цивільних відносинах), а має самостійний статус та права. Відповідно, «законні представники» не представляють неповнолітнього обвинуваченого, а сприяють його участі у кримінальному процесі та беруть участь у його захисті [9 ].
Відповідно до частини 2 статті 44 КПК на роль законних представників неповнолітнього обвинуваченого можуть бути запрошені батьки (усиновлювачі), а в разі їх відсутності – опікуни, піклувальники особи, інші повнолітні близькі родичі чи члени сім’ї, а також представники органів опіки і піклування, установ і організацій, під опікою чи піклуванням яких перебуває неповнолітній [3].
Виявлено випадки, коли органи досудового слідства призначали неповнолітнім обвинуваченим законних представників, які не є такими, а суди на ці порушення не реагувати. Наприклад, розглядаючи кримінальну справу за обвинуваченням неповнолітнього С. за ч. 3 ст. 185 КК, Хотинський районний суд Чернівецької області не звернув уваги на ту обставину, що на порушення зазначеного закону досудове слідство визнало законним представником брата підсудного, який не є ні опікуном, ні піклувальником неповнолітнього [8].
Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму №5 суд має право допустити до участі в судовому засіданні у якості законних представників як одного, так і обох батьків неповнолітнього обвинуваченого (підсудного). Якщо у підсудного немає батьків, опікунів і піклувальників, суд повинен викликати як законного представника неповнолітнього представника органу опіки і піклування. Ці особи можуть залучатись як законні представники неповнолітнього й у випадках, коли участь батьків неповнолітнього у провадженні може завдати шкоди його інтересам [8].
Відповідно до частини 3 статті 44 КПК про залучення законного представника, суд постановляє ухвалу, копія якої вручається законному представнику. Участь законного представника у кримінальному провадженні є його правом, а не обов’язком. Разом з тим, під час допиту неповнолітнього, який не досяг 16 років або визнаний розумово відсталим за рішенням суду, участь законного представника у допиті є обов’язковою (частина 1 статті 491 КПК). Вказане положення КПК не містить вказівки на те, чи є прийняття рішення про обов’язкову участь законного представника правом або ж обов’язком суду [3].
Законний представник неповнолітнього користується правами неповнолітнього підозрюваного, обвинуваченого, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо неповнолітнім підозрюваним (обвинуваченим) і не може бути доручена представнику (частина 5 статті 44 КПК) [3].
Відповідно до частини 3 статті 488 КПК у виняткових випадках, коли участь законного представника може завдати шкоди інтересам неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого, суд за його клопотанням, клопотанням прокурора чи за власною ініціативою має право своєю ухвалою обмежити участь законного представника у виконанні окремих процесуальних чи судових дій, або усунути його від участі у кримінальному провадженні і залучити замість нього іншого законного представника [3].
Відповідно до пункту 4 листа ВССУ неприбуття батьків або інших законних представників неповнолітнього в судове засідання не зупиняє судове провадження, крім випадків, коли суд визнає їх участь необхідною, зокрема під час допиту неповнолітнього, який не досяг шістнадцятирічного віку, або якщо неповнолітнього, незалежно від віку, визнано розумово відсталим. Відповідно до частини 2 статті 488 КПК законні представники можуть бути допитані як свідки [8].
Відповідно до статті 40(2(b)іii) Конвенції ООН про права дитини Держави-учасниці, зокрема, забезпечують, щоб:
b) кожна дитина, яка, як вважається, порушила кримінальне законодавство чи звинувачується в його порушенні, мала принаймні такі гарантії:
i) презумпцію невинності, поки її вина не буде доведена згідно із законом;
ii) негайне і безпосереднє інформування її про звинувачення проти неї, а у випадку необхідності, через її батьків чи законних опікунів, та одержання правової й іншої необхідної допомоги при підготовці та здійсненні свого захисту;
iii) невідкладне прийняття рішення з розглядуваного питання компетентним, незалежним і безстороннім органом чи судовим органом у ході справедливого слухання згідно із законом, у присутності адвоката чи іншої відповідної особи і, якщо це не вважається таким, що суперечить найкращим інтересам дитини, зокрема з урахуванням її віку чи становища її батьків або законних опікунів [1].
Згідно з пунктом 15.2 Пекінських правил батьки або опікун мають право брати участь у судовому розгляді, а компетентний орган влади може вимагати їхньої присутності в інтересах неповнолітнього. Однак компетентний орган влади може відмовити їм у такій участі, якщо є підстави вважати, що це необхідно в інтересах неповнолітнього [2].
Відповідно до пункту 54 Зауважень загального порядку No10 Комітету ООН з прав дитини (2007), Комітет рекомендує державам-учасницям конкретно передбачити в законі максимально можливу участь батьків чи законних опікунів у розглядах, порушених проти дитини. Ця участь має в цілому сприяти забезпеченню ефективності реагування на порушення кримінального законодавства дитиною [6].
Відповідно до ст.42 та ст.44 КПК України у законного представника неповнолітньої особи, обвинуваченого у кримінальному провадженні є такі права:
1. Знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення обвинувачують неповнолітнього.
2. Давати пояснення, показання з приводу обвинувачення чи в будь-який момент відмовитися їх давати.
3. Ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення при складанні досудової доповіді.
4. Застосовувати з додержанням вимог КПК технічні засоби при проведенні
бесіди з неповнолітнім.
5. Заявляти відводи.
6. Одержувати копії документів та письмові повідомлення.
7. Користуватися рідною мовою, отримувати копії документів рідною або іншою мовою, якою він володіє, та в разі необхідності користуватися послугами перекладача за рахунок держави.
8.Брати участь під час судового розгляду у допиті свідків обвинувачення або вимагати їхнього допиту, а також вимагати виклику і допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення.
9. Збирати і подавати докази.
10. Ознайомлюватися з журналом судового засідання та технічним записом судового процесу, які йому зобов’язані надати уповноважені працівники суду, і подавати щодо них свої зауваження.
11. Виступати в судових дебатах.
12.Оскаржувати в установленому КПК порядку судові рішення та ініціювати їх перегляд, знати про подані на них апеляційні та касаційні скарги, заяви про їх перегляд, подавати на них заперечення.
13.Оскаржувати рішення, дії та бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді.
14. Отримувати роз’яснення щодо порядку підготовки та використання досудової доповіді, відмовлятися від участі у підготовці досудової доповіді [3].
Відповідно до п.п. 2-3 Розділу ІV Порядку складення досудової доповіді, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 січня 2017 р. за №121/29989, неповнолітній обвинувачений викликається до органу пробації разом з його батьками або іншими законними представниками. Бесіда з неповнолітнім обвинуваченим проводиться у присутності хоча б одного з його батьків або інших законних представників. Неповнолітній обвинувачений, його батьки або інші законні представники ознайомлюються зі змістом інформації, зазначеної в описі бесіди, під підпис. Представником персоналу органу пробації проводяться бесіди з батьками або іншими законними представниками неповнолітнього. За результатами кожної з них складається її опис, з яким батьки або інші законні представники ознайомлюються під підпис [4].

Список використаної літератури.
1. Конвенція ООН про права дитини від 20.11.1989. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/995_021
2. Мінімальні стандартні правила Організації Об'єднаних Націй, що стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх («Пекінські правила») [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_211.
3. Кримінальний процесуальний кодекс України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17.
4. Закон України «Про пробацію» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/160-19.
5. Наказ Міністерства юстиції України від 27 січня 2017 р. за № 121/29989 «Про затвердження Порядку складення досудової доповіді» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://minjust.gov.ua/ua/news/48929.
6. Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про практику здійснення судами кримінального провадження щодо неповнолітніх від 16.01.2017 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: N 223-66/0/4-17 http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/VRR00215.html.
7. Особливості здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх: навчально-методичний посібник/ Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Національна школа суддів України. Проект « Реформування системи кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://youthjustice.org.ua/uploads/docs/UCP_Specifics-VK-RM-10-02-17.pdf.
8. Cудова практика у справах про злочини неповнолітніх і втягнення їх у злочинну діяльність [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua.
9. Цивільне право України: навчальний посібник/ кол. Авторів; за ред. Г.Б. Яновицької, В.О. Кучера.- Львів львівський державний університет внутрішніх справ, 2011.- 468 с.


 

Зараз на сайті

На даний момент 13 гостей на сайті