Вибірка за тематичними розділами статей, публікацій, розробок, навчальних посібників, методичних рекомендацій, корисної для пенітенціарія інформації, що стосується соціально-правових, психолого-педагогічних, професійних, організаційних та інших аспектів діяльності кримінально-виконавчої служби України та інших держав.

О. В. Романюк (старший викладач циклу спеціальних дисциплін Білоцерківського училища професійної підготовки персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України), "До питання кримінальної відповідальності за злісну непокору вимогам адміністрації виправної установи"  Механізми захисту прав людини в умовах євроінтеграції України: збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції (15 квітня 2016 року, м. Біла Церква). – Біла Церква, 2016. С. 95.

У статті розглядаються проблемні питання щодо пропозицій виключення із Кримінального кодексу України ст.391 «Злісна непокора вимогам адміністрації установи виконання покарань»

Функціонування вітчизняної пенітенціарної системи неодноразово ставало причиною особливої стурбованості правозахисників та громадянського суспільства, зокрема Європейського комітету з питань запобігання катуванням, нелюдському або такому, що принижує людську гідність поводженню чи покаранню (КЗК) Ради Європи. Небайдужими до теми захисту прав засуджених вже багато разів висловлювалися критичні зауваження до національного кримінально-виконавчого та пов'язаного з ним кримінального законодавства.
Одним з таких проблемних питань є декриміналізація дій, що передбачені ст.391 КК України. Диспозиція статті викладена таким чином: «Злісна непокора законним вимогам адміністрації установи виконання покарань або інша протидія адміністрації у законному здійсненні її функцій особою, яка відбуває покарання у виді обмеження волі або у виді позбавлення волі, якщо ця особа за порушення вимог режиму відбування покарання була піддана протягом року стягненню у виді переведення до приміщення камерного типу (одиночної камери) або переводилась на більш суворий режим відбування покарання».
3 лютого 2016 року постановою Верховної Ради України № 974-VIII «Про порядок денний четвертої сесії Верховної Ради України восьмого скликання» було винесено на порядок денний проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за злісну непокору вимогам адміністрації установи виконання покарань» [1]. Законопроектом пропонується вилучити ст.391 Кримінального кодексу України «Злісна непокора вимогам адміністрації установи виконання покарань», зважаючи на існуючу можливість необґрунтованого притягнення окремих засуджених до кримінальної відповідальності виключно на підставі конфліктних відносин останніх з адміністраціями таких установ чи засудження особи до позбавлення волі за вчинення правопорушень дисциплінарного або адміністративного характеру. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам. Для здійснення цього завдання Кримінальний кодекс України визначає, які суспільно-небезпечні діяння є злочинами та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили.
Ми погоджуємося, що стаття 391 КК України має низку недоліків як змістовного, так і техніко-юридичного характеру й не повністю узгоджується з нормами КВК України. Так, умовою для притягнення засудженого до кримінальної відповідальності за діяння, передбачені статтею 391 КК України, є наявність застосування до нього стягнення у вигляді переведення до приміщення камерного типу (одиночної камери) або переведення на більш суворий режим відбування покарання. Однак на практиці зустрічається чимало випадків, коли такі стягнення накладаються на засудженого за дрібні порушення, наприклад, за неприбрану вчасно постіль [2]. У зв’язку з цим вважати такого роду проступки достатніми для того, щоб кваліфікувати повторне порушення засудженого як злочин, за який можна призначити покарання у виді позбавлення волі строком до трьох років, навряд чи є доцільним.
Неможливо обійти увагою й питання юридичної недосконалості її існуючої редакції. Зокрема, у коментарях до диспозиції наведеної вище норми стверджується, що суб’єктами цього складу злочину можуть бути засуджені, які відбувають покарання як у виді позбавлення волі, так і у виді обмеження волі, що насправді зовсім не відповідає дійсності. Чинний Кримінально-виконавчий кодекс України не містить норм, яка б передбачали можливість застосування до осіб, засуджених до покарання у виді обмеження волі, дисциплінарного стягнення у вигляді переведення до приміщення камерного типу (одиночної камери) або їх переведення за порушення вимог режиму на більш суворий режим відбування покарання, що, в свою чергу, і виключає взагалі можливість застосування ст. 391 КК до цієї категорії осіб.
На нашу думку, не можна погодитися із пропозицією взагалі виключити ст. 391 із КК України, що призведе до повної декриміналізації дій, які полягають у злісній непокорі вимогам адміністрації кримінально-виконавчої установи. Механічне виключення статті 391 із КК України може сприяти вчиненню засудженими інших злочинів, зокрема групових, що погіршить загальну криміногенну ситуацію в установах виконання покарань. Непокора адміністрації виправних установ виникає тоді, коли, на думку засуджених, вона порушує їх права або незаконними діями позбавляє деяких благ. Відповідні порушення прав засуджених можуть бути як справжніми, так і надуманими. В останньому випадку посиланнями на такі порушення нерідко маскуються спроби неформальних «лідерів» засуджених взяти фактичне керівництво в свої руки. Відсутність кримінально-правових норм, спрямованих на протидію таким спробам, може істотно ускладнити роботу установи виконання покарання.
У 2015 році в установах виконання покарань перебувало майже 70,0 тисяч осіб, з яких: 10 тисяч 600 осіб за умисне вбивство, у тому числі половина – при обтяжуючих обставинах; 4 тисячі 700 осіб – за умисне тяжке тілесне ушкодження; 107 осіб, засуджених за бандитизм; 1 тисяча 427 осіб, засуджених за зґвалтування; 13,5 тисяч осіб – за розбій та грабіж; 1 528 осіб – засуджених до довічного позбавлення волі; а також більше 500 осіб за злочини проти держави [3, с.1].
Внаслідок зменшення протягом 2015 року чисельності засуджених відбулось зниження на 4% загальної кількості порушень ними установленого порядку відбування покарання. Разом з тим, кількість порушень у розрахунку на 1 тис. засуджених збільшилась на 26% [4, с.5].
Більш адекватним заходом було б удосконалення змісту статті 391 КК України з метою приведення її у відповідність з положеннями КВК України. Можливою є також декриміналізація лише тієї частини передбачених нею діянь, які об'єктивно не становлять значної суспільної небезпеки і не повинні визнаватися злочинами. В якості прикладу можна навести підхід КК Республіки Молдова 2002 року, який у статті 321 встановлює відповідальність за протидію із застосуванням насильства вимогам адміністрації пенітенціарної установи, передбачаючи покарання за такі діяння у виді позбавлення волі на строк від двох до п’яти років [2].

Список використаних джерел
1. Про порядок денний четвертої сесії Верховної Ради України восьмого скликання: постанова Верховної Ради України від 03.02.2016р. № 974-VIII [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/974-viii.
2. Висновок Головного науково-експертного управління від 28.07.2015р. на проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за злісну непокору вимогам адміністрації установи виконання покарань» [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=54897.
3. Інформаційна довідка щодо основних підсумків службової діяльності органів і установ виконання покарань в 2015 році: протокол оперативної наради керівництва ДПтС України від 15 лютого 2016 року №7.
4. Про організацію виконання рішення колегії Державної пенітенціарної служби України від 29.01.2016р.№ 1РК: наказ Державної пенітенціарної служби України від 05.02.2016р. № 27/ОД-16.

 

Зараз на сайті

На даний момент 27 гостей на сайті