Вибірка за тематичними розділами статей, публікацій, розробок, навчальних посібників, методичних рекомендацій, корисної для пенітенціарія інформації, що стосується соціально-правових, психолого-педагогічних, професійних, організаційних та інших аспектів діяльності кримінально-виконавчої служби України та інших держав.
Є.М. Левчук, викладач циклу загальноправових дисциплін Білоцерківського училища професійної підготовки персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України.

"Кримінально-правова характеристика умисного вбивства, вчиненого у стані сильного душевного хвилювання" (стаття)

Умисне вбивство у стані сильного душевного хвилювання належить до привілейованих складів умисних вбивств, і пом'якшення кримінальної відповідальності за цей вид умисного вбивства викликане суспільною небезпечністю діяння особи, спровоковане протизаконним насильством, систематичним знущанням або тяжкою образою з боку потерпілого та особливим емоційним станом суб'єкта - його сильним душевним хвилюванням, а умисел на позбавлення життя потерпілого, у зв'язку з цим, виникає раптово і реалізується негайно.

  Отже, під сильним душевним хвилюванням (фізіологічним афектом) розуміють раптовий емоційний процес (процес виникнення і перебіг якого характеризуються несподіваністю, миттєвістю, бурхливістю, швидкоплинністю), викликаний поведінкою потерпілого, що відбувається швидко і бурхливо, та певною мірою здатність особи усвідомлювати свої дії і керувати ними. Фізіологічний афект не розглядається як медичний критерій неосудності, оскільки не є видом іншого хворобливого стану психіки, тому така особа є, по суті, обмежено осудною. Фізіологічний афект потрібно відрізняти від патологічного афекту, який є тимчасовим розладом психічної діяльності, що є підставою для визнання особи неосудною.
  Закон не уточнює, яким саме за характером має бути застосовуване потерпілим насильство, тому воно може бути як фізичним (заподіяння тілесних ушкоджень, побої), так і психічним (погроза заподіяти фізичну, моральну чи майнову шкоду). Поняттям насильства у складі цього злочину охоплюються і будь-які інші дії насильницького характеру (незаконне позбавлення волі, зґвалтування, задоволення статевої пристрасті неприродним способом тощо).  Основна вимога, яка пред'являється до насильства у складі розглядуваного злочину, - спроможність викликати в особи стан сильного душевного хвилювання. Що стосується погроз, то, очевидно, що найбільшу потенційну можливість у цьому плані мають найнебезпечніші види погрози, зокрема погроза вбивством, зґвалтуванням, задоволенням статевої пристрасті неприродним способом, знищенням майна, заподіянням тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень. Установлення реальної можливості спричинення тим чи іншим насильством, як і тяжкою образою, стану сильного душевного хвилювання є питанням факту, яке повинно вирішуватись з урахуванням всіх обставин справи (характеру дій потерпілого, особливостей психічного стану винного, характеру відносин потерпілого з винним, обставин, за яких застосовувалося насильство чи завдавалася тяжка образа, тощо). Насильство, яке викликає   у   винного   стан   сильного   душевного   хвилювання, обов'язково має бути протизаконним. Протизаконний характер означає, що потерпілий не мав за законом права у цьому разі застосовувати таке насильство. Протизаконність дій потерпілого цього разу виступає причиною виникнення у винного специфічного емоційно-психологічного стану, який, у свою чергу, викликає відповідну його реакцію у вигляді заподіяння тяжкого тілесного ушкодження. Інакше кажучи, якби потерпілий не вчиняв протизаконних дій щодо винного чи інших осіб, винний, у свою чергу, не вчинив би протиправних дій щодо нього. Причиною виникнення стану сильного душевного хвилювання може бути протизаконне насильство з боку як приватної, так і службової особи, у тому числі тієї, яка за своєю посадою чи характером виконуваних повноважень наділена законом правом застосовувати насильство до громадян (це, наприклад, працівники міліції, СБУ, члени громадських формувань з охорони громадського порядку, працівники виправно-трудових установ).
  Систематичне знущання - особливо цинічне глузування, кепкування над особою, образа дією чи словом, що мають багаторазовий (три і більше епізодів) характер. Що стосується тяжкої образи, то це умисне грубе приниження честі й гідності суб'єкта, яке може бути вчинене у будь-якій формі - усно, письмово, дією. До тяжкої образи слід також відносити явно непристойну поведінку потерпілого, що особливо принижує честь і гідність суб'єкта або його близьких. Важливе значення для оцінки образи як такої, що є тяжкою, мають емоційні особливості суб'єкта, сприйняття ним факту образи.
Головним критерієм є психічне ставлення особи при вчиненні цього злочину, що характеризують дві особливості: по-перше, умисел завжди є таким, що раптово виник, і афектованим; по-друге, емоційний стан винної особи характеризується сильним душевним хвилюванням, що певною мірою знижує її здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними.
  Обов'язковою ознакою є час його вчинення. Цей злочин може бути вчинений лише тоді, коли винний перебуває у стані сильного душевного хвилювання. Найчастіше такий стан є короткочасним і триває всього кілька хвилин, тому і злочин вважається закінченим з моменту вчинення вбивства.
У разі, коли умисне вбивство вчинене після того, як стан сильного душевного хвилювання минув, вчинене залежно від обставин справи необхідно кваліфікувати за відповідною частиною ст. 115 КК України. Поведінка потерпілого у цьому випадку є обставиною, що істотно знижує суспільну небезпечність злочину і пом'якшує покарання (п. 7 ст. 66 КК України).
  Якщо стан сильного душевного хвилювання виникне внаслідок застосування до особи насильства на законних підставах (наприклад, при затриманні її працівниками міліції у разі вчинення нею злочину чи іншого правопорушення) або ж не в результаті систематичного знущання або тяжкої образи виключає відповідальність особи, яка в такому стані умисно вчинила вбивство, за ст. 116 КК України.

Зараз на сайті

На даний момент 28 гостей на сайті