Вибірка за тематичними розділами статей, публікацій, розробок, навчальних посібників, методичних рекомендацій, корисної для пенітенціарія інформації, що стосується соціально-правових, психолого-педагогічних, професійних, організаційних та інших аспектів діяльності кримінально-виконавчої служби України та інших держав.

Синьов Віктор Миколайович

Директор Інституту корекційної педагогіки та психології Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, дійсний член Національної академії педагогічних наук України, професор, Президент Асоціації корекційних педагогів України.
Практичну діяльність у дефектології В.М. Синьов розпочав у 1962 р. після закінчення педагогічного факультету Київського державного педагогічного інституту імені М. Горького. Через 40 років, у вересні 2003 р., академік В.М. Синьов повернувся у Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова на посаду директора Інституту корекційної педагогіки та психології, створеного шляхом реорганізації дефектологічного факультету.
В.М. Синьов обімав посади учителя допоміжної школи, методиста Міністерства освіти України, викладача, доцента, заступника декана дефектологічного факультету КДПІ, старшого наукового співробітника відділу дефектології НДІ педагогіки України (1960-1970).
Навчався в аспірантурі Інституту дефектології АПН СРСР. Захистив кандидатську (1968) та докторську (1988) дисертації з проблем корекції інтелектуального розвитку учнів допоміжної школи. Обраний членом-кореспондентом (1993), дійсним членом НАПН України (1995).
Новим етапом у науково-педагогічній діяльності В. М. Синьова став його прихід у колектив Київського інституту внутрішніх справ при НАВСУ, в якому він пройшов шлях від доцента кафедри психології та педагогіки до першого проректора з навчальної роботи, завідувача кафедри правової та соціальної педагогіки. Органічно продовжуючи розвивати вивчення методологічних і практичних основ дефектології, дослідник спільно із своїми колегами, за більш ніж двадцятирічний творчий шлях, заклав основи нових наукових напрямків у психолого-педагогічній науці.
Серед вагомих здобутків вченого перш за все необхідно наголосити на тому, що ним та під його науковим керівництвом було зроблено радикальні зміни в переосмисленні теоретичних та практичних засад пенітенціарної педагогіки, яка з виправно-трудової педагогіки стала дійсно педагогікою каяття – пенітенціарною. Завдяки зусиллям В. М. Синьова та його колег+однодумців О. В. Беци, Г. О. Радова, О. П. Севєрова, В. І. Кривуши, В. М. Любченко та інших було започатковано основи сучасної не тільки пенітенціарної педагогіки, а й всієї пенітенціарної теорії та практики.
Характерною рисою педагогічних поглядів В. М. Синьова у сфері пенітенціарної педагогіки стало те, що він розглядає побудову взаємодії персоналу установи виконання покарань і засудженого з позицій педагогіки співробітництва. Новаторство педагогіки співробітництва, на думку вченого, проявляється перш за все в тому, що воно сприяло “олюдненню” особистості людини, яка переступила межу закону. Подібне бачення взаємодії педагога пенітенціарної установи та засудженого вимагає від першого психологічного на лаштування на якісно новий тип стосунків, що вимагають від нього чіткого дотримання певних психологічних установок, а від другого – щирого бажання змінити своє життя на краще. До цих психологічних установок, що слугують запорукою реалізації педагогіки співробітництва в місцях позбавлення волі В. М. Синьов відносить:
• на упереджуючу увагу до особистості будь-якого засудженого з усіма його складностями, протиріччями (що протистоїть тенденції до запрограмованого відторгнення засудженого з боку співробітників);
• на пошук позитивного в особистості та опору на нього в процесі ре соціалізації;
• на оптимістичний прогноз в оцінці перспектив особистісних змін засудженого;
• на емпатичне (співчуваюче) розуміння засудженого і його психічного стану, що передбачає вміння “подивитися на світ з позиції іншого”;
• на відкрите, довірливе спілкування із засудженими;
• на надання йому для подолання труднощів, досягнення успіху в різних видах і ситуаціях життєдіяльності, корекції статусу особистості в соціальному оточенні;
• на глибинне вивчення і розкриття справжніх мотивів і зовнішніх обставин, що викликають вчинки і дії засудженого, з урахуванням його характерологічних здібностей і прийняття на цій підставі оптимальних психолого-педагогічних рішень.
Запропоновані В. М. Синьовим ціннісні компоненти (установки) педагогіки співробітництва, знаходяться в безпосередній єдності з її технологічними компонентами, тобто володінням персоналом пенітенціарних закладів певними різноманітними способами здійснення професійної психолого-педагогічної діяльності, спрямованої на всебічне вивчення та ресоціалізацію засуджених. Професором В. М. Синьовим було запропоновано оригінальні підходи до реалізації традиційних методів роботи із засудженими (бесіда, спостереження, узагальнення незалежних характеристик, вивчення документації, анкетування, аналіз продуктів діяльності тощо), а також психодіагностичних методик, що цілком можливо адаптувати до умов роботи співробітників установ.
Важливим науково-практичним досягненням В. М. Синьова стало і те, що ним спільно із В. І. Кривушою було проведено дослідження стосовно творчого запровадження в практику діяльності виховних колоній для засуджених підлітків педагогічної спадщини А. С. Макаренка.
Для гуманізації діяльності виправних установ і підвищення ефективності процесу виправлення злочинців у сучасну пенітенціарну педагогіку і виховну роботу з засудженими в установах вноситься, як зазначають ці науковці, низка принципово нових положень”. Це, передусім, подолання деформації у взаємовідносинах співробітників-вихователів і засуджених, тобто формування й реалізація таких особистісних установок суб’єктів виховної системи щодо її об’єктів, як шанобливе ставлення до особистості кожного засудженого, пошук позитивного в особистості та опора на нього в педагогічному процесі; емфатичне розуміння особистості та її емоційного стану; створення для засудженого реальних перспектив поліпшення свого становища (соціального статусу); відкрите довірливе спілкування й контактна взаємодія; надання засудженим психологічної та іншої допомоги для подолання труднощів у різноманітних ситуаціях, оптимістичний прогноз в оцінці перспектив позитивних змін в особистості; активізація самосвідомості особистості й апеляція до Ії інтелектуального потенціалу; зміцнення й розширення позитивних соціальних зв’язків засуджених, самокритичний аналіз і самокорекція вихователем власної особистості та діяльності.
Всебічне вивчення В. М. Синьовим і вченими КІВС практики роботи пенітенціарних установ свідчить про можливості формування колективістських взаємовідносин у середовищі засуджених. Для цього, на їх думку, потрібно структурно реорганізувати формальні утворення на основі ідеї А. С. Макаренка про первинний колектив, педагогічне керівництво ним, його функціонування та розвиток. Актуальним у цьому плані є і макаренківські положення про активізацію різноманітних видів соціально корисної колективної діяльності, посилення Ії особистісного смислу, творчої спрямованості та самостійності, розвиток суб’єкт-суб’єктних відносин.
На практичне підтвердження вчення А. С. Макаренка педагогами Київського інституту внутрішніх справ – єдиного в Україні вищого навчального закладу пенітенціарної системи – було проведено спеціальні дослідження ефективності діяльності виховних колоній, де неповнолітніх засуджених залучали до різноманітної соціально корисної та особистісно значущої колективної творчої діяльності, яка вимагала від них співчуття, милосердя, доброти і відповідала їхнім віковим та індивідуальним особливостям, запитам та інтересам. Це, наприклад, шефство над будинками для сиріт і дітей, які втратили батьківську опіку, навчання національних ремесел, підготовка до звільнення й майбутнього сімейного життя тощо. Дослідження показали: чим багатший зміст і різноманітні форми й методи перевиховання неповнолітніх, тим швидше відбувається їхня ресоціалізація. Неабияке значення при цьому має єдність виховних впливів на інтелектуальні, емоційно-вольові, ціннісно-мотиваційні компоненти їхньої свідомості та поведінки.
Глибоко вивчаючи психолого-педагогічні аспекти діяльності виховних колоній, В. М. Синьов, як вчений-дефектолог, перш за все прагнув вивчити широкий спектр вихованців із особливостями фізичного та психічного розвитку. Результатом цих багаторічних досліджень стала низка наукових праць, що ґрунтувалися на методологічній та пенітенціарної теорії. Всебічне вивчення підлітків, а згодом і дорослих засуджених з тими чи іншими особливостями психофізичного розвитку, дало змогу В. М. Синьову та його колегам О. П. Севєрову, Д. О. Ніколенку, А. С. Рождественському та іншим заявити про створення нового наукового напрямку, що інтегрував у собі найсучасніші досягнення пенітенціарної та дефектологічної науки – пенітенціарної дефектології.
Помітним явищем у розвитку цієї галузі знань був вперше у колишньому Радянському Союзі захист під науковим керівництвом академіка В. М. Синьова кандидатської дисертації О. Д. Гришко, яка була присвячена всебічному вивченню мотиваційної сфери розумово відсталих засуджених підлітків.
Будучи людиною високої загальної та педагогічної культури В. М. Синьов постійно і особливо відповідально ставиться до формування особистості офіцера правоохоронних органів. Бачення офіцера людиною, що є носієм високої моралі спонукало В. М. Синьова спільно їх В. С. Медведєвим вивчати протягом тривалого часу прояви професійної деформації в співробітників органів внутрішніх справ. Професійна деформація – явище, яке для людини руйнівний все проникаючий характер, що врешті-решт призводить до професійної непридатності правоохоронця.
Дослідженню цих проблем, а також вивченню питань недопущення професійної деформації й було присвячено першу на Україні докторську дисертацію із юридичної психології В. С. Медведєва, наукове керівництво якою здійснював професор В. М. Синьов. Доречно буде зазначити, що кількість докторських та кандидатських дисертацій із різних галузей педагогіки та психології, що були виконані під керівництвом вченого сягає вже за тридцять.
Однією з важливих умов недопущення профілактики професійної деформації, на думку вченого, є педагогічно виважене формування та удосконалення професійної культури правоохоронця нового покоління, що є актуальною для теорії і практики підготовки та безперервної післядипломної освіти співробітників органів внутрішніх справ. При цьому принципово важливим, наголошує академік, є виховання в правоохоронців системи професійно значущих для якісного виконання соціально-педагогічних функцій особистісних властивостей, зокрема таких, як:
• соціальна відповідальність;
• готовність прийти на допомогу в поєднанні з провідним місцем цінностей служіння людям і закону в підсистемі перцептивні здібності (здатність швидко і адекватно розуміти інших людей, у тому числі емпатично, бути одночасно уважним до багатьох об’єктів тощо);
• емоційна стабільність у поєднанні з умінням емоційно забарвлено передавати інформацію;
• особистісний динамізм (інтерактивність) як здатність впливати на інших людей;
• вольові якості;
• висока мовленнєва культура;
• здатність до антиципації (прогнозу розвитку подій, поведінкових явищ);
• креативність (здатність до творчих, нестандартних рішень) у поєднанні з професійними стереотипами діяльності.
Поряд із розвитком цих значущих соціально-педагогічних функцій правоохоронцеві, вважає В. М. Синьов, вкрай необхідно володіти конкретними методами і прийомами активізуючого або гальмуючого виховного впливу на особистість та різні малі і великі соціальні групи (роз’яснення, доведення, переконання, дискусія, “вибух”, приклад, прохання, прояв доброти і турботи, комплімент, пробудження і активізація гуманних почуттів, наказ, заборона, прояв компетенції, натяк, попередження про наслідки, іронія та ін.), а також уміти ці прийоми адекватно вибірково застосовувати.
Особливого значення з точки зору формування в правоохоронця таких особистісних рис і компетенцій, які сприяли б якісному виконанню соціально-педагогічних функцій і підвищенню авторитету міліції, а також інших силових структур серед населення, набуває проблем в залучення співробітників ОВС, військовослужбовців уже з курсантської лави до повноцінного самовиховання, що є духовно-аксіологічних властивостей особистості; запорукою, на думку дослідника, створення стійкої (на майбутнє життя) мотивації самопізнання і самовдосконалення об’єктивності рефлексій у діяльності, поведінці, людських взаєминах.
Особливо цінним для теорії виховання є висновок академіка В. М. Синьова про те, що сама по собі педагогічна культура особистості як гуманітарна цінність, включаючи, безумовно, етичні та естетичні компоненти, але не обмежуючись ними, при її сформованості в людині сприяє не тільки якісному виконанню нею різноманітних, не лише професіональних, соціальних ролей (у сімейній сфері), але й значною мірою забезпечує авторитет такої людини і повагу до неї в суспільстві.
За більш ніж сорокарічну активну науково-педагогічну діяльність академік здійснив розробку та модернізацію навчальних планів і програм для різних типів спеціальних шкіл, для педагогічних навчальних закладів та для закладів освіти МВС України. За його науковим і організаційним керівництвом та при активній авторській участі було створено відомі праці з теорії виховання та навчання, відомі праці з олігофренопедагогіки, що є важливими підручниками та навчальними посібниками для студентів, курсантів закладів освіти МВС України, педагогів-практиків. Ціла низка навчальних посібників із проблем пенітенціарної педагогіки, підготовлених авторським колективом на чолі із В. М. Синьовим, завоювали широке визнання і стали хрестоматійними книгами як для курсантів, так і для офіцерів пенітенціарної системи.
Критично оцінюючи кадрове забезпечення правоохоронних органів із позицій їхньої психолого-педагогічної умілості, вчений завжди дотримується позицій, що головне завдання вищої школи не вчити студента чи курсанта, а навчити його вчитися, враховуючи при цьому його особистість, індивідуальність. Дійсно, викладач повинен не радіти, що як і коли роботи, а показати альтернативу вибору, як Ії знайти, навчити самому процесу пошуку. Курсант, у сою чергу, спираючись на знання та особистий досвід, вибирає і планує свої дії в навчанні.
Керуючись таким баченням підготовки офіцера в навчальному закладі, В. М. Синьов спільно із своїми однодумцями на початку 90+х років, вперше на Україні започаткували в системі МВС підготовку психологів для органів виконання покарань і міліції.
Перший етап роботи психологічного факультету КІВС дає нам підстави визначити певні тенденції його розвитку:
• орієнтація на створення науково-педагогічного комплексу: вищий навчальний заклад – науковий інститут (психології, педагогіки, педагогіки та психології професійної освіти, дефектології, геронтології та ін.) – установа виконання покарань, підрозділ ОВС;
• впровадження елементів системи навчання курсантів і слухачів за індивідуальними планами з розвитком їхньої науково-дослідної роботи та проблемних групах;
• гуманізація та демократизація навчання як стиль взаємовідносин викладачів і курсантів, що є умовою посилення індивідуального виховного впливу на вихованців;
• впровадження курсантсько-викладацького самоврядування, формування через роботу курсантської ради факультету навичок організаторської діяльності;
• розвиток професійно-пізнавальної активності курсантів на основі впровадження нових методів викладання, найновіших технічних засобів навчання; розширення міжвузівських та міжнародних контактів спеціалістів.
Розпочата В. М. Синьовим, О. П. Северовим та іншими принципово нова справа зі створення психологічної служби в пенітенціарній системі та в ОВС буде, на їх думку, лише тоді успішною, коли вона базуватиметься на принципах першонеобхідності, а не кон’юнктури.
Під керівництвом академіка підготовлено близько 30-ти докторських і кандидатських дисертацій у галузі загальної та корекційної педагогіки, спеціальної та юридичної психології. Його учні працюють в багатьох науково-педагогічних установах України, Росії, Молдови, Білорусії, Литви, Казахстану, Болгарії.
Науковець є членом спеціалізованих вчених рад Інституту спеціальної педагогіки НАПН України, Інституту психології імені Г.С. Костюка, Київського національного університету внутрішніх справ України та інших, головним редактором низки фахових видань.
В.М. Синьов нагороджений орденом "За заслуги" III ступеня, багатьма відзнаками МОН України, МВС України, НАПН України.
Має понад 300 наукових та науково-методичних публікацій.

 

Основні наукові праці В. М. Синьова

1. Организация воспитательной работы с умственно отсталыми осужденными в ВТК / Л. С. Саблина, В. М. Синев ; ВНИИ МВД СССР. – М., 1989. – 51 с.
2. Особенности перевоспитания в ВТК осужденных с аномаліями психіки: методичні рекомендации / КФ ВИПК МВД СССР. – К., 1989. – 25 с.
3. Реализация системы воспитательных функций сотрудников ИТК в условиях гуманизации исполнения наказаний / В. С. Медведев, В. М. Синев, А. П. Северов // Гуманизация советской уголовно-исполнительной политики и совершенствование правоприменительной деятельности исправительно-трудовых учреждений / РИО ВИПК МВД СССР. - К., 1991. - С. 10-22.
4. Макаренко А. С. и современная пенитенциарная педагогика / В. М. Синев, В. И. Кривуша // А. С. Макаренко: наследие и современные преобразования педагогической теории и практики. - Нижний Новгород, 1992. - С. 29-37.
5. Педагогика сотрудничества в индивидуальной воспитательной работе в ИТУ // Совершенствование воспитательной деятельности органов, исполняющих наказание : сб. науч. тр. -Рязань : РВГИ МВД РФ, 1992. - С. 7-19.
6. Педагогическая система А. С. Макаренко и пути ее использования в практике органов, исполняющих наказание / В. И. Кривуша, В. М. Синев ; РИО ИПК ОИН. - К., 1992. - 30 с.
7. Організація роботи з ресоціалізації засуджених в умовах виховно-трудових колоній / Кривуша В. І., Синьов В. М. // Соціальна реабілітація неповнолітніх, які повернулися з місць позбавлення волі, у соціальних службах для молоді. - К. : АЛД, 1995. - С. 10-24.
8. Пенітенціарна педагогіка : навчальний посібник / О. В. Беца, В. І. Кривуша, В. М. Синьов; РВВ КІВС при УАВС. – К., 1996. – 240 с.
9. Пенітенціарна політика України та нова концепція педагогічної діяльності установ виконання покарань / В.М. Синьов // Актуальні проблеми сучасної пенітенціарної політики України; РВВ КІВС при УАВС. - К., 1996. - С. 7-15.
10. Російсько-український словник психолого-педагогічних та юридичних термінів, фразеології професійної лексики, жаргонних слів і виразів засуджених, а також зразків процесуальних документів / В. І. Кривуша, В. М. Синьов, Л. Д. Удалова. – К. : МП “Леся”, 1996. – 80 с.
11. Концепція кадрового забезпечення діяльності пенітенціарної системи // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. - К., 1997. Вип. 2. - С. 10-21.
12. Педагогічні основи ресоціалізації злочинців / В. М. Синьов, Г. М. Радов, В. І. Кривуша, О. Б. Беца. – К. : МП “Леся”, 1997. – 272 с.
13. Пенітенціарна педагогіка в основних запитаннях і відповідях / В. І. Кривуша, В. М. Синьов ; Київський інститут внутрішніх справ. - К. : КІВС, 1998. - 118 с.
14. Виховний потенціал дозвільних занять засуджених та умови його реалізації / В. І. Кривуша, В. М. Синьов // Гуманізація процесу виховання неповнолітніх засуджених в Україні. - Х. : Фоліо, 1999. С. 51-59.
15. Науково-педагогічні проблеми відомчої освіти / В. М. Синьов, М. В. Клімов // Вісник Університету внутрішніх справ / МВС України, Університет внутрішніх справ. - Х., 1999. - № 9. - С. 15-26.
16. Особливості сформованості у засуджених психологічної готовності до сприйняття виховного впливу / О. П. Сєверов, В. М. Синьов // Проблеми пенітенціарної теорії і практики / Київський інститут внутрішніх справ. - 1999. - № 4. - С. 27-35.
17. Педагогіка співробітництва та особливості її застосування у процесі перевиховання неповнолітніх засуджених // Гуманізація процесу виховання неповнолітніх засуджених в Україні. - Х., Фоліо, 1999. - С. 12-20.
18. Підготовка працівників органів внутрішніх справ до виконання соціально-педагогічних функцій // Соціальна робота: теорія, досвід, перспективи / за ред. І. В. Козубовської, І. І. Миновича. - Ужгород, 1999. - С. 164-168.
19. Робоча книга пенітенціарного психолога / за ред. А. М. Синьова та В. С. Медвєдєва. – К., 2000. – 210 с.
20. Науково-педагогічні проблеми розвитку відомчої педагогічної освіти у сучасних умовах / О. В. Беца, Н. В. Климов, В. М. Синьов // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. - К. : МП"Леся", 2001. - № 6. - С. 163-180.
21. Кадрова, виховна, соціальна психопрофілактична робота в ОВС / В. І. Кривуша, Т. В. Кушнірова, В. М. Синьов. – К. : КІВС, 2002. – 120 с.
22. Закономірності та принципи педагогічного процесу з неповнолітніми в умовах позбавлення волі / В. М. Синьов, B. І. Кривуша // Соціальна робота з неповнолітніми, які перебувають у місцях позбавлення волі : методичні матеріали / авт. : О. В. Беца, О. В. Вакуленко, В. М. Синьов, C. В. Толстоухова [та ін.] ; за ред. В. М. Синьова; ДУССМ, ДДУ з питань виконня покарань. - К., 2003. - С. 50-65.
23. Індивідуальні та типологічні особливості неповнолітніх засуджених, які перебувають у місцях позбавлення волі // Соціальна робота з неповнолітніми, які перебувають у місцях позбавлення волі : методичні матеріали / авт. : О. В. Беца, О. В. Вакуленко, ...В. М. Синьов, С. В. Толстоухова [та ін.] ; за ред. В. М. Синьова; ДУССМ, ДДУ з питань виконання покарань. - К.,2003. - С. 27-32.
24. Методи перевиховання неповнолітніх в умовах позбавлення волі / В. М. Синьов, В. І. Кривуша, О. В. Беца // Соціальна робота з неповнолітніми, які перебувають у місцях позбавлення волі : методичні матеріали / авт. : О. В. Беца, О. В. Вакуленко, В. М. Синьов, С. В. Толстоухова [та ін.] ; за ред. В. М. Синьова; ДУССМ, ДДУ з питань виконання покарань. - К., 2003. - С. 66-84.
25. Професійне спілкування пенітенціарного персоналу / В. С. Медвєдєв, В. М. Синьов, С. І. Скоков. – К., 2003. – 51 с.
26. Соціальна робота з неповнолітніми, які перебувають у місцях позбавлення волі : методичні матеріали / авт. : О. В. Беца, О. В. Вакуленко, В. М. Синьов, С. В. Толстоухова [та ін.] ; за ред. В. М. Синьова ; ДУССМ, ДДУ з питань викон. покарань. – К., 2003. – 222 с.
27. Педагогічні умови вдосконалення дозвілля курсантів / В. І. Кривуша, В. М. Синьов // Проблеми пенітенціарної теорії і практики : бюлетень КІВС / гол. ред. В. М. Синьов. - 2003. - № 8. -С. 351-357.
28. Кадрова та виховна робота в ОВС : навчально-методичний посібник / В. І. Кривуша, В. М. Синьов. – К. : КЮІ КНУВС, 2006. – 131 с.
29. Соціально-педагогічна діяльність в ОВС: кадрова та виховна робота : навч.-метод. підручник / В. М. Синьов, В. І. Кривуша. – К. : МП Леся, 2008. – 144 с.
30. Психолого-педагогічні проблеми дефектології та пенітенціарії: вибрані наукові праці. – Київ : МП “Леся”, 2010. – 779 с.

Зараз на сайті

На даний момент 17 гостей на сайті